“Моя родина планує повертатися. Бо ж немає права на виїзд для батька, який хоче побачити своїх дітей, хоче, щоб вони залишились українцями, і хоче, щоб його сім’я не розвалилась. Адже я бачив, як дуже багато хороших родин після 2022 року на відстані просто перестали бути родинами. Я не хочу, щоб це сталося з моєю сім’єю”, — розповідає засновник книгарні “Сенс” Олексій Ерінчак.Read in English

Журналіст і медіакритик Отар Довженко на своїй фейсбук-сторінці пояснює, чому в розмовній і медійній мові недоречно вживати канцелярський штамп «внутрішньо переміщена особа» (ВПО) на позначення переселенця. Texty.org.ua публікують погляд автора у вигляді прямої мови.

Ініціатива, яка дає змогу кожному паяти дрони вдома, існує вже не перший день, хоча широковідомою стала лише тепер, після посту у фейсбуці міністра цифрової трансформації, віцепрем’єра Михайла Федорова. Ми поспілкувалися з волонтером, який до неї долучився ще раніше і роботу якого вже оцінили військові.

“Ганьба!”, “Мерзотники!”, “Уявляю, як це все ріже очі хлопцям у холодних окопах”, “Ви що ***нулись?” — це коментарі під постом київської спільноти у ФБ, яка написала новину про встановлення різдвяного містечка біля торговельного центру.

Олексій Арестович — насправді значно більше, ніж просто медійна постать. Його прізвищем можна назвати хронічну хворобу, яка вразила суспільство й передовсім українську владу. І про це варто поговорити більше.

Ми дослідили телеграм-канали, які інформують про місця й час видачі представниками військкоматів повісток на вулицях українських міст. Таких є по кілька в кожному обласному центрі.

Я навряд чи пішла б на фільм про Барбі, якби не його повсюдна реклама — свої взаємини з цією лялькою я воліла б залишити в минулому.

Суперечки, або, як заведено казати, “срачі” в соцмережах, здається, були завжди. Але останнім часом вони набувають дедалі загрозливіших масштабів. Лунають взаємні звинувачення й на особистісному рівні, й щодо певних прошарків українського суспільства. ТЕКСТИ вирішили дослідити, як саме це відбувається та що чи хто є рушійними силами таких конфліктів.

Село на одній з трас на схід від Києва. Сонячний день несподівано розриває гуркіт: гвинтокрил мчить кудись над кронами дерев, за ним поволі рухаються БМП і займають зручні вогневі позиції. Ще далі – гуркіт короткого бою.

Вдома у киянки Тетяни Ляшенко живе близько двохсот кажанів — зимують у холодильнику. Тваринок вони разом з колегами з команди рятувальників забрали з під'їздів або витягли з шахт ліфтів. Тетяна – керівниця команди з порятунку тварин.Кажани зазвичай взимку лягають у сплячку, проте можуть прокинутися, якщо їх потурбує якийсь майстер-прокладач кабелю. Потім залітають у теплий під’їзд, де вже не можуть заснути. А на двір їх відпустити не можна — замерзнуть.