Статті

Позови переважно складені за принципом «килимового бомбардування»: оскаржується й атестація як така, і її процедура, і всілякі цікаві конструкції на кшталт: атестацію мають проходити поліцейські, а я не приймав присягу поліцейського, тож я і не поліцейський. У кожному позові також обов’язково оскаржується власне рішення членів комісії: позивач описує, який він чудовий з усіх сторін співробітник, а тому будь-яке інше, крім позитивного, рішення — несправедливе та упереджене, і його треба скасувати. Вперше цей матеріал було опубліковано у квітні 2016 року, але він актуальний і зараз, бо пояснює, чому поліція не оновилася так, як на це сподівалося суспільство.

Обмеження дослідження: теми російської пропаганди в Україні ми беремо виключно з інернет-видань, які пишуть для населення окупованих територій (для зручності ми називатимемо їх «видання з окупованих територій»), та з українських сайтів-«зливних бачків». Під терміном «зливні бачки» ми розуміємо інтернет-видання, котрі розраховані на українську аудиторію і публікують велику кількість маніпулятивних новин різної ідеологічної спрямованості. В даному дослідженні ми враховували тільки ті новини, які співзвучні з російськими дезінформаційними кампаніями. Період моніторингу: 27 травня — 2 червня 2019 року

Обрання нового президента з риторикою «про пошуки компромісу» знову повернуло тему «широкої автономії» Донбасу до політичного «порядку денного». Для багатьох українців це синонім капітуляції. Реалізація «хотілок Кремля» й справді стане катастрофою як для української держави, так і для мільйонів її громадян. Але утримання фронту – це дорого, витрачаються гроші, необхідні на створення ракет, ППО, авіації. Виходом може стати адаптація до наших специфічних умов китайського принципу: «одна країна – дві системи», із повноцінним державним і митним кордоном між Україною та «Л/ДНР».Автор: Максим Паламарчук

Існує реальна загроза формування однопартійної більшості та повного контролю всієї влади в країні віртуальною партією «Слуга народу». Це дуже небезпечний сценарій, зважаючи на стиль поведінки й систему цінностей Зеленського і Ко. Щоб цього не допустити– усім політичним силам, які усвідомлюють небезпеку реваншу, варто домовлятися про одного спільного кандидата в кожному мажоритарному окрузі. Автор: Тарас Шамайда

Події в «Мондеґріні» розгортаються в режимі фантасмагорії, з досить складними асоціативними побудовами й алюзіями, але при цьому з чорним гумором та іронією. Емоційною противагою травмі війни для головного героя, окрім вивчення української мови, стає насичений еротизм. Читав Олег Коцарев.

Їх так багато, що більшість народу сприймає ці храми як наші. Ну як же: мають понад 100, часом і 150 років — точно наші. Вся Волинь — в таких дерев’яних і синеньких. Часом вони вже під вагонкою, часом із напиленням штучної позолоти на верхах. Йдеться про архітектурний стиль православних церков. І на Поділлі вони масово зустрічаються. На Полтавщині. На Київщині. Всюди. Західні області не виняток: за останні 30 років навіть там набудували багато що «під Кіжі» і а-ля Новгород, у той час як власна архітектурна традиція забута й відкинута.Автор: Ірина Пустиннікова

Останнім часом увага суспільства прикута до ситуації з паводком у Закарпатті. Facebook звинувачує в ній лісівників, як основний аргумент часто використовуючи відео з двома ящиками. Мовляв, от із цього відео все зрозуміло. Підтримують таку думку і в команді Зеленського, і тому обіцяють «зупинити варварські рубки лісів Закарпаття».Петро ТЄСТОВ, аналітик МБО «Екологія-Право-Людина»

Чоловіки, не маючи здорового контакту зі своїми емоціями, нерідко виплескували своє розчарування життям на своїх рідних у вигляді фізичного насильства. Багато з них, намагаючись утекти від реальності, починали зловживати алкоголем, що значно погіршувало ситуацію. Жінки, через різницю у фізичній силі, більш схильні до психологічного насильства. І воно теж процвітало в Союзі. Виснажені дружини знайшли маси способів психологічно каструвати своїх чоловіків – постійно знецінювали їх і дорікали їм, порівнювали їх з більш успішними чоловіками. Автор: Оксана Королович, психотерапевтка PhD, експертка кампанії UNICEF «Говори проти насильства»

Останніми роками наш лексикон поповнився купою образ на політичному та інформаційному ґрунті, серед яких «зрадофіли», «порохоботи» та «журнашлюхи» — чи не найкультурніші. Хвиля ворожнечі зачепила всіх, хто не залишався осторонь політичних подій, — прихильників перемоги і зради, прихильників Петра Порошенка та його противників, медіа та журналістів, а ближче до виборів 2019 року — прихильників і противників Володимира Зеленського. Ми вирішили подивитись, як ширилася ця ворожнеча в Твіттері, що було каталізатором її виникнення або міграції з російського в український інформаційний простір. Період: з 1 січня 2012 по 1 січня 2019 року. Дослідження, текст і графіка: Євгенія Дроздова

Невизначеність зовнішньополітичного курсу, розгубленість західних партнерів і гостра урядово-парламентська криза всередині країни — такі головні підсумки першої промови нового президента. І хоча виборцям Зеленського такий стиль, схоже, подобається, якщо так піде далі, країна довго не витримає. Автор — Тарас Шамайда