Статті

Близько 16:20 - 16:25 убито правоохоронців. Проте немає підтвердження, що по них стріляли саме мітингувальники. В цей час на Майдані працювала провладна агентура, а жодна особа з тих, хто стріляв у правоохоронців, не ідентифікована. На відео бачимо, що у тилу правоохоронців (80-90 метрів вглиб, біля банку “Хрещатик”) з’являється група, яка несе пораненого силовика. Серед них - один чоловік, одягнений, як майданівець. Близько шести хвилин він спілкується з првоохоронцями, потім сигналізує рукою, що він повертається, підхоплює найближчі ноші і прямує до лінії розмежування на Хрещатику. Автор: Jus Talionis Reconstruction Lab.,

Путін мусить знищити Україну в тому вигляді, в якому вона існує зараз. Залишити її недоторканою - означає знищення його амбіцій та його особисто. Він мусить виграти війну також через свої військові злочини: масові поховання, тортури на Донбасі і в Криму та збиття літака рейсу МН-17. Все це може стати для нього, як військового злочинця, прямим шляхом до Гааги. Він мусить виграти, тому що Україна розквітає як нація, і це виставляє його невдахою. Він мусить здобути перемогу, тому що правда знищить його і Росію. Про це у виданні Kyiv Post пише Глен Грант, британський військовий експерт, який працював в Україні з 2010 року та майже постійно перебував у країні від початку російської військової агресії в 2014 році, - переклад Цензора.

Українці відносно обізнані про життя в Канаді і часто уявляють її як Ідеальне Місце Для Еміграції. Та прочитайте книжку Євгена Лакінського «Мій Квебек» (побачила світ у видавництві «Нора-Друк») — і зрозумієте: ви нічогісінько не знаєте про таку особливу частину цієї країни, як Квебек. Це досить закритий край, набагато менш поліетнічний і мульткультурний, ніж решта Канади. Книжка Євгена Лакінського, якого в Україні знають, як журналіста й письменника (а в Канаді він працює держслужбовцем) розповідає про Квебек, його людей, мови і життя очима українця. Читав Олег Коцарев.

При складанні рейтингу ми виходили з того, що до найкращих університетів іде молодь найвищим рівнем знань. Відзначимо Український католицький університет у Львові. Він є одним із найдорожчих у країні. Над проектом працювали: Євгенія Дроздова, Олександр Оксимець, Анатолій Бондаренко.

– Доброго дня! Скажіть, Олена ще не зʼявилась? – Ні. Я Вам казала, телефонуйте до її начальника. – Я б з радістю, та він теж не відповідає. Це виглядає так, ніби Ви навмисно саботуєте надання інформації? – Нічого ми не саботуємо, – обурюється голос в телефоні. – Ми тут чи не єдині, хто відповідає на дзвінки, всі тільки нам і телефонують, працювати ніколи, – скаржиться співрозмовниця. Цілими днями телефонують... Начальник точно є, я сьогодні його бачила. Будь ласка, не дзвоніть сюди більше, я вам нічим допомогти не зможу. Шукала: Євгенія Дроздова

Літературні кола СРСР були так само, як і преса, втягнені у виправдання радянських імперських планів щодо Польщі. Кампанію з розпалювання національної ворожнечі було розпочато на зібранні московського відділення Спілки радянських письменників (були присутні 200 осіб), яке відбулося в день вторгнення в Польщу Червоної Армії. Серед тих, хто підписав цього листа, були Марґаріта Аліґєр, Олександр Богданов, Федір Гладков, Ілля Сельвінський та український письменник Микола Чернявський, який пізніше загинув у сталінському Гулагу. Коли радянські війська увійшли в Західну Україну і Білорусь, ця військова акція супроводжувалася широкою інформаційною та літературною кампанією. Пропонуємо вашій увазі аналіз цієї кампанії, зроблений дослідником російського колоніалізму Євою Томпсон у фундаментальній роботі "Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм"

У загальній уяві досі живе міф про 300 загиблих студентів. Командир бою Аверкій Гончаренко чітко написав у спогадах, що втрати сягали «до 250 юнаків, одна чота (до 30 людей) студентів і 10 старшин». І при цьому не зазначив, скільки вояків вийшли із бою живими. Сучасні дослідження доводять, що втрати склали від 76 до 83 вбитих і поранених студентів та гімназистів. А куди ж поділись кілька сотень крутян, які повернулись із поля бою? Дехто навіть дожив до поважного віку в Україні. Автор: Юрій Юзич, історик, ініціатор кампанії «Пам’ятай про Крути», співредактор сайту Пам'ятай про Крути

25 січня 2018 року директор Інституту національної пам‘яті Володимир В’ятрович написав, що «Не всі щупальця «руского міра» такі огидні і очевидні, як совок і московська церква. Деякі більш симпатичні, вишукані та респектабельні, але не менш небезпечні. «Іроніясудьби», «восьмоємарта», булгакови, пугачови і навіть висоцькі і цої в руках Кремля - ефективні інструменти нагадування про єдиний культурний простір та інструменти його відтворення». Автор: Євген Лакінський

Тоді як увесь світ повниться тривогою через автоматизацію, яка може знищити робочі місця, Швеція готова освоювати передові технології, водночас стримуючи втрати для працівників. Переклад з The New York Times Автор: Пітер С. Гудмен

Часто правила, за якими живе наша країна, і офіційний закон - дві паралельні реальності. Весна 2014 року, українська армія гола і боса, за призовом туди йдуть багато простих хлопців з усієї країни. У цей час голові смт. Калита на Київщині якийсь чоловік пропонує 15 тисяч гривень пожертви на АТО в обмін на документ, який дозволить отримати землю. Голова обговорює пропозицію з сільською радою, і всі вирішують «землю дати», бо треба допомогти хлопцям, які пішли служити. Це була «провокація хабара»: тепер селищного голову судять, йому світить 8 - 12 років. Автор: Любов Величко