До корабельно-катерного складу ВМС ЗС України передали малий броньований артилерійський катер (МБАК). Отриманому від промисловості катеру присвоєно назву "Буча".

Німецькі режисери Міла Тєшаєва та Маркус Ленц зняли документальний фільм, у якому показали, як життя повертається в Бучу, Ірпінь і Бородянку. Минулого тижня стрічку презентували в Берліні й почали працювати над її фестивальною версією.

24 червня голова канцелярії прем’єр-міністра Польщі Міхал Дворчик та міністр розвитку громад та територій України Олексій Чернишов відкрили тимчасове модульне містечко в Бучі Київської області.

“Спершу я відмовлявся від будь-яких інтерв’ю, не хотів нічого розказувати. А потім передумав – треба розповідати про те, як росіяни нас “визволяти” прийшли. І щоб наша молодь знала: треба захищати своє!” – каже Валентин в інтерв'ю Новинарні.

До прокуратури Берліна подали заяву про порушення кримінальної справи у зв'язку з можливим розголошенням відомостей, що становлять держтаємницю, оприлюднених під час закритих слухань стосовно війни РФ проти України. Про це пише DW, повідомляє "Європейська правда".

Американські журналісти тиждень працювали у Бучі, містечку, яке стало символом жахливих злочинів російської армії проти цивільного населення України. Вони провели десятки інтерв’ю з родичами та близькими загиблих мешканців містечка, а також слідчими, коронерами й чиновниками, щоб зафіксувати обставини цих смертей. Зафіксувавши події цього моторошного місяця окупації, вони створили карту. «Тексти» переказують основне з матеріалу, повну версію і фоторепортаж можна побачити тут.

З 11 квітня запрацював тимчасовий міст, який з’єднав Ірпінь, Бучу, Гостомель та Ворзель із Києвом.Насипний міст побудували у Романівці, повідомляє "Укрінформ". Роботи тривали 5 днів і велися цілодобово.

Супутникові знімки, надані The Times компанією Maxar Technologies, свідчать про те, що тіла вбитих на вулицях Бучі почали з'являтися там 9 березня, невдовзі після того, як місто опинилося під російською окупацією, передає "Українська правда"

"Здається, це було другого березня. Я і ще десь сотня людей, серед яких були діти, жінки, люди похилого віку, ховались в укритті, розташованому в районі склозаводу (це вулиця Яблунська, місцеві називають цей район "стєколка" – ТЕКСТИ). Там було протиракетне укриття з двома герметичними дверима. Коли рашисти зайшли в місто, ми вже сиділи там. Але нас майже відразу знайшли. За перший день вони зламали перші двері, а наступного дня вже стукали в другі. Ми зрозуміли, що в будь-якому випадку до нас доберуться, і вирішили відчиняти..."

Російська пропагандистська машина взялася затирати та розмивати історію про вбивства, зґвалтування, мародерство та інші злочини своєї армії в Бучі, Ірпені, Гостомелі та інших містах і селах Київської області.