ТЕКСТИ нещодавно писали про українські “патріотичні” сторінки, які адмініструють з Вірменії. Ми знайшли ще декілька десятків таких пропагандистських майданчиків та дослідили, як вони себе поводять в умовах наростального українсько-російського конфлікту.

Ми писали, що у Facebook під приводом "патріотичності" рекламують групи, які насправді пропагують російський порядок денний, поширюють паніку – а адмініструються з Вірменії:

Одночасно зі стягуванням російських військ навколо України у Facebook розгортається інфраструктура для сіяння зради та паніки у разі війни. Більшість сторінок-фантомів поки пусті, але коли треба, наповняться вмить (недарма для їхньої розкрутки витрачені чималі кошти). З досвіду бойових дій 2014–15 років передбачаємо, що вони будуть використовуватися для того, щоб писати, що наші бійці потрапили в «котел», їх «злили» «продажні генерали» і політики і їх всіх уб'ють, якщо люди не вийдуть на протест чи під Міноборони, чи під Офіс президента, чи ще кудись.

Щоб розуміти, чому Україна в топі, перегляньте наші щотижневі огляди дезінформації. По суті, "українські" дезінформатори – переважно ті, які провадять кремлівську інформаційну політику.

Один із принципів пропаганди — надмірність інформаційних потоків. Це підхід, за якого людина сприймає поширеність певного меседжу як запоруку його правдивості. Сайти-сміттярки, російські ЗМІ, анонімні Telegram-канали, проросійські блогери в Youtube та Facebook — всі вони працюють задля перетворення у нашій свідомості  російських тез на правду. 

Фейсбук видалив мережу сторінок, які просувають панівну політичну партію президента Зеленського.

Facebook створювався з добрими намірами — об'єднати людей онлайн. Але зараз цю соцмережу масово використовують для іншого — розповсюдження інформаційних вірусів. І це робиться не тільки за допомогою ботів (штучно створених акаунтів). Основний їх розповсюджувач — це ми з вами, тобто, реальні користувачі. Маніпуляційну інформацію створюють так, щоб людина в неї емоційно включилася та потрапила в пастку. Авторка: Оксана Мороз, засновниця ініціативи "Як не стати овочем", авторка книги "Нація овочів? Як інформація змінює мислення та поведінку українців"