Фільм «вистрілив». Коли розсипається зерно, і дітей штурхають від нього, аби вони не взяли жодного зернятка. А в цей час його клюють ворони. Для мене “пострілом” було побачити сцени масових захоронень, але так делікатно, ніби бічним зором. Поруч - гарний ліс на тлі ніби “темніючої” України. І для мене було пострілом перетворення лірика-митця, простого селянина на воїна. Хіба в наші часи після російської агресії ми бачили не те саме? Якщо на фільмі “Моя бабуся Фанні Каплан” в залі було семеро людей, то тут - повна зала. Автор: Лана Самохвалова, Київ

Про те, як українські селяни намагалися воювати проти колективізації в 1930 році (а відтак, і проти майбутнього Голодомору), популярно розповідає нова книжка історичних нарисів заступника голови Українського інституту національної пам’яті Володимира Тиліщака «1930. УСРР. Повстання», що з’явилась у видавництві «Смолоскип». Читав: Олег Коцарєв

Людині не хочеться вірити у погане. Про страшне, болюче і неприємне намагаються забути. Інколи, звісно, тягне відчути себе жертвою чи переслідуваним - але не часто. За нормальних умов нормальна людина прагне насолоджуватися сьогоденням і пишатися славетним минулим своєї сім'ї, свого народу і своєї країни. До речі, саме через це термін "радянська окупація" довго не хотів приживатися в Україні: багатьом довелося б визнати своїх родичів колаборантами (служив у радянській армії? Солдат окупаційного війська). Автор: Антон Бар-Баросенко