На перший погляд, шахта “Цольферайн” видається ідеальним промисловим об’єктом. Акуратні цегляні стіни, чистота та зелень повсюди. Таке враження, що буквально ще один гудок, завертиться скіп, і вона знову оживе. Проте, насправді це лише омана - шахта більше ніколи не запрацює, тому що вона - музей. Правда полягає у тому, що одна з найбільших та найпродуктивніших шахт одного з центрів промисловості Німеччини - Рурського регіону - на сьогодні перетворена на музей. Шахта “Цольферайн” стала тим символом, який символізує всі перетворення в одному з найстаріших промислових регіонів Німеччини та Європи. Автор: Андрій Гарасим

Завдяки групі ентузіастів майже з повного стану знищення і небуття повертаються сільські школи Опанаса Сластіона. Ці школи не просто зразок стилю українського модерну на побутовому, сільському рівні – це ще й пам’ятки спротиву російському імперству й асиміляції. Поціновувач чиказької архітектурної школи, Сластіон вважав, що архітектура нового стилю має синтезувати в собі національні традиції, передові технологічні та стильові тенденції. Автор: Лариса Вакульницька

У дискусії навколо ролі Цоя і Висоцького в просуванні «русского мира» Оксана Забужко сказала, що «русский рок» справді імперію зміцнював, український – справді, руйнував». Але хто ті самі українські рокери, що руйнували імперію? Письменниця називає лише Володимира Івасюка. Проте, при свій повазі до літературних талантів Забужко – поставимо великий знак питання: «Хіба Івасюк – це рок?» Автор: Костянтин Воздвиженський

«Тирса». «Що?» «У мене під сараєм її багато. На черевики налипає. На всіх, хто був причетний до тієї (радянської) системи, налипала тирса. Винуватити в цьому усіх не варто. Вона, я ж кажу, мимоволі налипає. Казав про карцер і згадав… Сидів якось у ньому 45 днів. Голод мучить. Коли дивлюсь, кормушка відкривається і прапорщик протягує мені свій бутерброд». З десяти засновників Української гельсінської групи (УГГ) до сьогодні дожили лише троє. 90-річний Левко Лук’яненко, 68-річний Мирослав Маринович та 71-річний Микола Матусевич. Автор: Дмитро Фіонік, фото Олександр Чекменьов

“А чому ці храми не передають вірним? Вони б і ремонт одразу ж зробили, і впорядкували би все...” Справа в тім, що їх немає кому передавати. Від слова “зовсім”. Римо-католики у тих місцях практично відсутні. В кращому випадку — кілька пенсіонерів, які доживають свій вік. Натомість у місцевих греко-католиків чи вірних УПЦ-КП є власні храми, і ще один їм просто непотрібний. Автор: Дмитро Полюхович