Народ просто косить вірус модної діареї, струмені якої двічі на рік виливаються на подіуми чи те, що видають за подіуми країни. Зараз модними хочуть бути всі. От і виходить, що буквально кожному кортить провести свій локальний якщо не тиждень, то хоча б день моди, причому на деякі міста припадає навіть не одна, а дві чи навіть три сезонні фешн-події. Найсумніше те, що це свідчить зовсім не про насиченість модного ринку України ідеями та професіоналами, зовсім навпаки. Радикальний критик: Тетяна a.k.a. marmuletka, Рагулі, в рамках проекту "Естетика сучасної України"

П’ятизірковий готель Kharkiv Palace, збудований Ярославським, вирішив проблему захаращеної ділянки на площі Свободи. Всього у Харкові збудовано 30 нових готелів та 12 реконструйовано. Але знадобилося менше половини, бо у самий піковий день чемпіонату, коли грали збірні Голандії та Німеччини, було заселено 44% номерів. Більшість з них пустує і зараз. Майже пустий і аеропорт. Автор: Євген Маслов

Оскільки боротьбу за «Міровую Революцію», яка відповідно до класиків марксизму-ленінізму є наслідком «Міровой войни», більшовики розпочали у жовтні (листопаді) 1917 року, то початком Другої світової війни можна вважати дату 7 листопада 1917 року. Я не буду вдаватися до більш детальніших доказів цього твердження, все це можна знайти на сторінках творів Маркса-Леніна-Сталіна. Спогади записала: Вікторія ХМЕЛЬНИЦЬКА (Харків)

Звісно, як і в більшості читачів, у мене є дід-ветеран, який пройшов з Робітничо-Селянською Червоною армією від Сталінграда до Відня (про нього я ще колись розповім). Так само в більшості з вас, напевно, теж був дід, котрий переховався від мобілізації. Не дивина й те, що частина моїх двоюрідних дідів були поліцаями. Але маю я в історії родини і справжній ексклюзив. Мій прадід був бургомістром Харкова під час німецької окупації. Саме тим бургомістром Олексієм Крамаренком, наказ якого про заборону російської мови в державних установах міста цитують час від часу проросійські видання. Прадіда згадував: Олег КОЦАРЕВ, поет, прозаїк, журналіст, аспірант (Харків)

…Ретроспектива думок, в якій читачеві пропонують забути про інтимну конкретику в ім’я всесвітнього цілого – завжди була вдячним вироком для будь-якого класика. Тому-то про цього художника за життя майже не писали. Адже що цікавого можна написати про старого професора, ще й лауреата Сталінської премії? Натомість сам Борис Косарев, виявляється, усе життя - ховаючись від ЧК-НКВД-КГБ у шафі - пам’ятав не лише про свою службу в армії Денікіна, але й про Срібний Вік 1910-х, а також Червоний Ренесанс 1920-х років, в якому брав активну участь, і якому присвячене розглядуване тут епохальне видання. Автор: Ігор Бондар-Терещенко