На супутникових знімках добре видно, як зростає потужність радіосигналів на територіях бойових дій. В Україні це пов’язано з використанням безпілотників і засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), які протистоять тим самим безпілотникам.

Те, що починалось як традиційна війна, все більше нагадує сцени з фантастичних фільмів. Деякі гарячі голови кажуть про повне зникнення традиційних видів озброєння, заміну солдатів і танків роботами, але насправді до цього ще далеко. Texty.org.ua з’ясовували, як змінилася війна.

Минулого разу ми робили карти про те, як змінився фронт 4 серпня, а 6 серпня почалася Курська операція. У соцмережах і серед аналітиків точаться запеклі дискусії, чи зумів відтягнути український наступ на території Росії війська ворога з України. Зі спостереження за картою ми можемо зробити попередній висновок, що тиск ворога на лінії фронту дещо зменшився.

Аналітики DeepState повідомляють, що ворог активізувався на двох ділянках поблизу міста Вугледар на Донеччині: західніше села Павлівка та біля Водяного.

“Російські війська досягли значних тактичних успіхів на Покровському напрямку на тлі повідомлень про те, що українські війська відійшли з окремих районів на південний схід від Покровська”, – йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW) за 27 серпня 2024 року. Нижче пропонуємо ключові тези з звіту в українському перекладі.

Росія давно тиснула по всій лінії фронту й особливо біля Покровська, і Сили оборони мало що могли зробити. Вони завдавали максимальної шкоди противнику і відступали. Це тягнулося місяцями.

Російські атаки посилюють тиск на стратегічний східний логістичний вузол Покровськ, оскільки хвилі керованих бомб і піхоти призводять до найбільших територіальних здобутків Москви з весни.

Часів Яр на Донеччині, що міститься на захід від Бахмута, від початку війни потерпає від обстрілів. Однак активний штурм міста росіяни розпочали у квітні 2024 року, плануючи взяти його до ритуальної в Росії дати 9 травня. Бої за місто досі тривають.

Без примусової мобілізації фронт може посипатися, а Україна програти війну і втратити значну частину територій і людей, а то й узагалі зникнути. Тоді тим, хто не хоче воювати сьогодні в українській армії, доведеться потім воювати в окупаційній. Здавалося б, екзистенційна загроза, про яку багато сьогодні говорять, мала б вплинути на ставлення до мобілізації і збільшити кількість охочих захищати Батьківщину, але ні. Натомість у суспільстві зростають напруженість і взаємна ненависть, яку активно роздмухує російська пропаганда. Як це змінити?

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський відзвітував про ситуацію на найгарячіших ділянках Східного фронту.