Нічого собі сцена: солдат вермахту, вражений жорстокістю українця із допоміжної поліції, наказує йому відпустити єврейську дівчинку. Коли я подивилася цей уривок з німецького фільму «Наші матері, наші батьки» («Unsere Mütter, unsere Väter»), я також обурилася. Проте коли переглянула фільм повністю – усі три його серії доступні на YouTube зрозуміла, що згадана сцена щонайменше вирвана з контексту, а також дуже «вдало» обрізана. Авторка: Інна Завгородня, вільна журналістка, Німеччина

Не встигла вийти на екрани вітчизняних кінотеатрів друга частина альманаху, «Україно, Гудбай», під зловісною назвою «Українські злі», як її зняли з прокату. Мовляв не правильно оформили документи. Можна було б повірити, аби в альманасі не було фільму про кохання до Януковича, точніше його портрета. Іронія ще й в тому, що у колах близьких до Президента його так і називають: «Портрет». Збірка короткометражок хоч і на злобу дня, але нуднувата, за виключенням фільму про Портрет. "Злих" встигла подивитися: Олександра Киричук

Фільм Валентина Васяновича «Звичайна справа» демонструється у кінотеатрах. Герой якого лікар-психотерапевт втомлюється від себе і від людей, які його оточують. Зрештою, здається немає нічого простішого як сісти під кінотеатром і фільмувати на камеру звичайного українського обивателя - середньої статури, середнього зросту, з середнім животиком, вічно похнюпленим обличчям і у сірій куртці. Невже українським режисерам поки що немає чого сказати? Автор: Вікторія Хоменко