«Прямо там, в тюрмі, мене осінило, - читання книжок назавжди змінило хід мого життя», - зізнається в своєї автобіографії знаменитий борець за права темношкірих, активіст радикального руху «чорних мусульман», ідеолог «чорного націоналізму» та проповідник чорного расизму, Малкольм Ікс. Західний тюремний фольклор досліджувала: Олександра КИРИЧУК, "Останній кінопоказ"

Новий фільм Павла Лунгіна «Цар» російські засоби масової інформації дружно називають блокбастером. Православний ексцентрик Петро Мамонов в головній ролі. Остання авторська робота радянської кінозірки Олега Янковського та заявка на «сміливе трактування» такої ключової для російської історії постаті, як Іван Грозний, забезпечують цій стрічці жвавий інтерес з боку глядачів. І не менш жваву їх реакцію. Природу російської влади досліджувала: Олександра КИРИЧУК, "Останній кінопоказ"

Серед численної кількості програм та фільмів, презентованих цього року на фестивалі «Молодість», ми вирішили зосередитися на «Панорамі російського кіно». Причин для цього передусім дві. По-перше, наповнення цієї програми справді варте уваги, - представлені там фільми є зразками кращих здобутків сучасного російського кінематографу. По-друге, цікаво, що може повідомити про нашого близького сусіда його власна продукція - адже кіно завжди є симптоматичним щодо суспільства. Російський синематограф як зріз суспільства вивчала: Олександра КИРИЧУК, "Останній кінопоказ"

В оригіналі фільм, що йде в українському прокаті під назвою «Клони», називається «Сурогати». Він розповідає про майбутнє, в якому стала можливою реалізація мрії кожного з нас – мати ідеальну зовнішність. Сурогат (тобто, замінник) в цьому фільмі – дивовижний робот із зовнішністю, обраною на ваш смак, яким можна дистанційно керувати за допомогою імпульсів мозку. Простіше кажучи, досконалий замінник вашого тіла. Глядач і автор: Олександра Киричук, "Останній кінопоказ"

Нарешті, більш ніж через рік після офіційної прем’єри, український артхаусний фільм “Las Meninas”, що взяв участь у 24 міжнародних фествалях, іде в кінотеатрах на батьківщині. АВТОР: Олег Коцарев

Поки Роланд Емеріх (автор таких мегаблокбастерів, як «День Незалежності» та «Післязавтра») трейлерами свого нового фільму підживлює надію побачити зі зручної перспективи кінець світу до того, як він насправді настане, молодий та перспективний Крістіан Алверт («Справа № 39») зробив хід конем. Випередивши свого співвітчизника, він випустив у прокат фільм про те, що буде вже після.

Фільм «Місяць 2112» режисера Дункана Джонса здобув чималу кількість схвальних відгуків від кінокритиків - що й не дивно: окрім, відзначених знавцями кінематографічних достоїнств, як сказав знаменитий і найбільш цитований Вікіпедією кінокритик Роджер Iберт «цей фільм цілковито про ідеї». Як колись був жанр "роман ідей", так само зараз з'явився "фільм ідей". Iгноруючи панівну зараз тенденцію фантастичного кіно з акцентом на видовищності, «Місяць 2112» апелює до «філософського» потенціалу цього жанру - і викликає в пам'яті такі класичні його зразки як «Чужий» чи «Той, що біжить по лезу бритви». Глядач і автор: Оксана ЩУСЬ, "Останній кінопоказ"

Більшість фільмів ми розуміємо без жодних проблем: існують певні правила, яким підпорядковане виробництво кіно-історій - їх, очевидно, вивчають у кіношколі чи десь на курсах монтажу. Але будь-який пересічний глядач так само добре з ними знайомий. Ми можемо над цим не замислюватися, але наше сприйняття фільму підпорядковане цим правилам так само, як і його виробництво. На цих глядацьких рефлексах і грає в першу чергу триллер "Ідеальна втеча". Глядач і автор: Оксана ЩУСЬ, "Останній кінопоказ"

Цього літа світ побачили ”9” і “Дев’ятий округ” – два фільми, які виросли з короткометражних фільмів у жанрі фантастики. Чи будуть іще такі? Лорен Девіс зробив для io9 - блогу, присвяченому науковій фантастиці — огляд фантастичного короткого метру, який він хотів би побачити на великому екрані у повнометражному вигляді. Переклали: Оксана Дутчак і Артем Чапай

Венеційський кінофестиваль є найстарішим кінофестивалем в світі. Він був заснований 1932 року за ініціативою фашистського диктатора Беніто Мусоліні. Як це не дивно, незважаючи на своє «походження», протягом перших кількох років йому вдавалося зберігати повну політичну незаангажованість. «Доктор Джекіл і містер Хайд» - цей знаменитий фільм жахів Рубена Мамуляна, приміром, відкривав його першу програму. Щоправда, ця радісна аполітичність тривала не надто довго. Автор: Сергій Климко