У 1948 році вкотре підвищили податки. Один двір платив понад 650 рублів в Україні й близько 600 рублів у Росії. До Другої світової, наприклад, для колгоспників Кіровоградщини з 15 червня по 15 серпня мінімум становив 30 трудоднів. День роботи у колгоспі в середньому рівнявся до 0,5 трудодня. Розкріпачення колгоспників у СРСР почалося лише з 1974 року (тоді видали паспорти), коли до бюджету широким потоком потекли нафтодолари.

Про це йдеться у черговому відеоблозі нашого політичного оглядача Тараса Шамайди

1933 року влада «зачистила» міста від «колишніх», «антирадянських елементів» та кримінальних злочинців. Усіх, кому відмовляли у видачі паспорта, автоматично виселяли за 100 км. Тоді як селянам паспортів не видавали взагалі.

В той час як на Заході гаряче дискутують про подолання колоніального синдрому, в Україні воліють не помічати імперські маркери і залишають тим самим простір для можливого реваншу.

Від початку анексії Криму українські користувачі соцмереж мають стійку схильність до пошуку «хороших росіян». Громадян РФ, які засуджують політику Путіна, знайти не так вже й важко. Але дуже часто ці симпатичні хлопці та дівчата «засипаються» на українському питанні: комусь шкода повертати окупований півострів, хтось висловлює «фе» на блокування соцмереж, комусь не до шмиги наша мовна політика. Виявляється, що «за порєбірком» дуже мало тих, хто ладен без «але» сприйняти нашу незалежність й окремішність – заважає вихована поколіннями зверхність «старшого брата». Автор: Костянтин Воздвиженський

Радянські риси:конформізм, пасивність, запізніле прийняття інновацій, страх реформ, нетолерантність, недовіра до інших людей та відстороненість від свого повсякденного оточення, знецінення талантів, знань, успіху, зневіра у власних силах. Українці цих рис позбавляються. Не менш шкідливим наслідком колоніалізму є не довіра до власної держави. Автор: Катерина Зарембо