Це в мене був такий експромт – запрошувати бійців посміхнутися. Насправді на війні сміються багато – над ворогом, над собою, над кумедними ситуаціями. Але в Пісках на цей Великдень було не до сміху – все прилітало і прилітало. Скільки білих хмаринок на небі, стільки ж і чорних від вибухів. І сьогодні там ще гарячіше, і дивишся у обличчя бійців і гадаєш, як там вони, коли ворог пішов у наступ. Тому дивіться і ви, і тримайте за них кулаки, аби все було добре. Марія Старожицька з Пісок Донецької області, спеціально для «Текстів»

Пригадую гарячу дискусію зі студентських років між русофілом та західняком. Перший запропонував поставити крапку й «попити чаю». У нього тут були свої «вибрики»: чай «по купєчєскі», з «сахаром» і «бєз сахара», «стакан» і «два стакана», «чєфір» і навіть з «сємочками». На що другий резонно відрубав: у нашій традиції ми «п’ємо каву», ще Юрій Кульчицький першу в Європі кав’ярню заснував. Дискусія знову вибухнула Кавував: Олесь Кульчинський