Україна пам’ятає скульптора і новатора з якоюсь сором’язливою обмовкою. Від найкращих творів, які Архипенко заповідав Україні перед смертю, УРСР відмовилась як від буржуазних. Навіть на Червоному корпусі Університету, в стінах якого народився скульптор, досі немає меморіальної дошки. А можна було б в одному із парків чи київських дворів (наприклад, чудово під це підходив би Гостинний двір) – встановити бронзові копії скульптур Архипенка. Була б особлива родзинка сучасного Києва, його рідного міста. Ліліана Вежбовська, мистецтвознавець

Коли Сергій Параджанов чув дорікання друзів на цензуру, на владу, на неможливість з'їздити за кордон, аби взяти участь у бієнале або кінофестивалі в Каннах, - він радив: "Іди у в'язницю. Посидь - зрозумієш". Відповідно до саркастичної радянської примовки, у СРСР "пів-країни сидить, а пів-країни саджає й охороняє половина СРСР протягом 70-ти років якось та ворушилася за ґратами й колючим дротом, - й теж створювала свої традиції, субкультури, жанри мистецтва. Автор: Ігор Кручик