«На уроках хлопці жують чіпси і грають у мережеві ігри в телефонах, вчителя ніхто не слухає», - описує атмосферу на уроках в одному з київських ліцеїв учениця 5-го класу. Перед нами піраміда, непорушна вершина якої - смартфон. Під нею метушаться батьки, вчителі і діти. Вершина стає центром дитячої уваги й інструментом контролю для батьків. Невідомо тільки, що робити вчителям у цій системі координат? Не вдавати ж, що вершини немає?

Пів шкільного року минає з часу, коли Міносвіти оголосило, що життя учнів початкової школи стане легшим. Спробуємо підбити перші підсумки. "Незрозуміло, як перевіряти контрольну: без оцінок чи з оцінками, чи треба фіксувати в класному журналі її результати? – зауважує співавтор Державного стандарту й навчальної програми з математики Оксана Онопрієнко. – В українській мові зменшили кількість контрольних, але їх перекинули в літературне читання. З природознавства раніше були контрольні у межах 15-20 хвилин максимум, а зараз вимагають повноцінну роботу з десяти завдань". Автор: Надія Швадчак

Дев’ятирічна Софійка живе по-сусідству зі школою №5 на Печерську. Гуляючи ввечері з мамою, вона щовечора бачить, як горить світло в одноповерховій будівлі на шкільному подвір’ї. Раніше це був зал для гри у настільний теніс, куди вона тричі на тиждень приходила займатися. А тепер в ньому живуть будівельники, які роблять ремонт у школі. На підлозі у спортзалі розстелені матраци, у кутках лежать брудні каструлі, а по стінам бігають таргани. Лише плакати на стінах із зображеннями маленьких чемпіонів нагадують про те, що ще рік тому сюди приходили тренуватися талановиті школярі. Текст: Любов Величко