У статті Не без гріха ми розповідали про те, як підприємці систематично обманюють своїх співробітників. Це викликало шквал обурень. Наші читачі стали говорити, що не всі підприємці такі, хтось сприйняв статтю як особисту образу. І, правда, не всі підприємці шахраї, адже багато з них самі виявляються жертвами своїх найманих працівників. Сьогодні розповідь саме про це, тобто представляємо погляд з іншого боку барикад. З роботодавцями спілкувався: Антон Зікора

Здавалося б, очевидний парадокс: донецька влада представлена крупним бізнесом, а країну перебудовує за радянським зразком. З точки зору звичайної логіки це дивно, бо крупний капітал завжди був ворогом «держави пролетаріату». У нинішньої влади радянське не тільки уявлення про історію, вони по-радянськи дивляться на всю навколишню дійсність. Ці люди усі 20 років незалежності перебували у стадії глибокої заморозки, і їх зовсім не торкнулися події цих драматичних років. Несподівано для себе і для нас вони виринули з минулого і почали організовувати життя на старий лад.Автор: Орест Зог

Чому корпорації є гіршими ніж міста, дешеві приміські райони з індивідуальним житлом - менш продуктивні, а проблеми, які викликані зростанням міст, може вирішити лише подальше зростання міст - читайте в другій частині статті про формулу для мегаполіса. Частину першу статті читайте тут

Для Джеффрі Веста світ найбільш цікавий у своїй загальності. Фізик-теоретик, він любить порівнювати свій пошук фундаментальних законів з тим, що робили Ньютон та Кеплер. "Я завжди прагнув знайти універсальні закони" - каже він, "вражаюче, але такі закони існують. Ще більш дивно, ми можемо їх знайти" Автор: Йонах Лерер, Нью-Йорк Таймз

«Спочатку було слово». Як не дивно, це дійсно так. Все, про що ми говоримо, рано чи пізно матеріалізується. Візьмемо Ющенка. Звідки його культ національного відродження, Крут, Батурина, битви під Конотопом, Голодомору, УПА і Бандери? До того, як Ющенко став президентом, його вважали скоріше реформатором економіки, ніж проповідником відновлення історичної пам’яті. Автор: Роман Кульчинський

Ранок, купа людей. Стоїмо під кабінетом (умовна назва № 1). Суворий голос просто через закриті двері каже, що треба відкривати капоти, зараз вийде ВІН! Таки вийшов - через 25 хвилин. Добре, що погода була осінньо-теплою. Наша отара почала йти від автівки до автівки за НИМ. Кому щастило - на акт виконаних робіт сертифікованих станцій ставився розпис. Комусь ні, ті бігали за вогнегасниками, які виявились надто маленькими (розмір має значення!) Автор: Світлана Гончарова

– О, Смотри! Опять попой повиляла! Красотка! – захоплено вигукує якийсь «мужичок» у кашкеті, купуючи в кіоску на зупинці пиво. – Че-то давно ее не было…– відповідає йому його «дружанька». – С такой жопой дома не засидится! Це, мабуть, «теремківські», «зайшлі», – міркую я. «Мужички» обговорюють довгоногу байкершу з «елітних будинків». В елітний квартал забрів Олесь Кульчинський