Те, що відбувається в Сирії, виглядає як останні передсмертні подихи епохи військових диктаторів. Старий спосіб керувати світом відчайдушно чіпляється за владу, але Захід загалом має відчуття, що архаїчне та жорстоке правління Асада у той чи інший спосіб зрештою повалиться, і сирійці увійдуть у еру демократії. Це може статися, а може й не статися, але екстраординарне тут те, що через це вже проходили. Між 1947 та 1949 роками дивна група, що складалася з ідеалістів та жорстких реалістів у американському уряді, здійснила інтервенцію до Сирії. Метою було звільнення сирійського народу від корумпованої автократичної еліти – і хай квітне справжня демократія. Вони зробили це, бо були певні, що «сирійський народ демократичний за своєю природою», і що все, що потрібно – це позбавитися еліт, після чого обов’язково постане новий світ «миру та прогресу».

У Сирії війська, що підкоряються режимові Башара Асада, ведуть успішний наступ проти повстанців у місті Алеппо – найбільшому населеному пункті країни. Вчора понад тридцять мирних людей в містечку Азаз загинули внаслідок авіаційного удару – влада вже не робить різниці між цивільним населенням та повстанцями у «ворожих» населених пунктах. Світова спільнота розписалася в безпомічності – голова посередницької групи Кофі Аннан подав у відставку. Що це означає для Сирії? Те, що режим Башара Асада неминуче впаде вже найближчим часом.