Наприкінці грудня «The Guardian» опублікувала рейтинг з двадцяти п'яти найкращих фотографій 2017-го року. Серед них - робота донецького фотографа Сергія Ваганова, яку він зробив у тилу одного з батальйонів 59-ї бригади ЗСУ. Зробив він її у селі Водяному під Маріуполем, після роботи над нашим репортажем про фронтовий побут цивільних. Як склалася доля фотографа і його героя? На фото старлей Олександр Назарійчук зі Львова. Він повернувся додому, відходить від війни і допомагає дружині вести блог в Інстаграмі. Фотограф Ваганов мешкає у власній квартирі у Маріуполі та судиться з Пенсійним фондом. Автор: Дмитро Кирилов

«Коли загоралися будинки, пожежники не виїжджали. Наша бригада виникла як добровільна пожежна дружина. Потім поранених відвозили на блокпости. А потім лупонуть разок - дроти лягли, вода, відповідно, відключається відразу теж. Ми почали ремонтувати. По газу теж так само призвичаїлися, пробита труба - бинтуємо відразу. З автомобільних камер вирізаємо смуги, з трактора особливо добре йдуть, жорсткі виходять». Мешканці села Павопіль, котре довгий час було в сірій зоні, самоорганізувалися і зуміли самотужки налагодити постачання електроенергії й газу через лінію фронту. Автор: Дмитро Кирилов, фото та відео Сергія Ваганова. Маріуполь - Павлопіль - Лебединське - Бердянське

Під ранок хуртовина вщухла. Сніг прикрив розбиті дороги, зруйновані будинки, поля, пагорби, дерева. Тут, на приазовському напрямку, недалеко від Широкино, йдуть майже безперервні обстріли наших позицій з боку російських гібридних військ. До них вже звикли, але час від часу обстріли сильнішають, і тоді виникає цілком закономірне запитання: «Що за нах?» Відповідь буває жорсткою, але, як наполягають наші військові, «усе відбувається в межах, обумовлених Мінськом». Автор: Олександр Шульман