"Сепар з'явився там, де має бути тихо. Працюємо наглухо", - четвірка, скуривши по останній, мовчки вийшла на стежку. Мовчки розтанула в сутінках... На позиції випили чай, з'їли вечерю, випили каву і вмили обличчя. Група не поверталася. Рації мовчали. Не було ані стрілянини, ані пожвавлення в ефірі. Мабуть, вирішили залишитися на днювання. Повернулася група в сутінках - з’явилися беззвучно, як привиди з туману. Спустилися в траншею, жадібно пили воду. Автор: Олександр Шульман, спеціально для Текстів

В новому романі Жадана немає цього обридлого ще з 90-х стьобу над всім і всіма, захоплення різного роду маргіналами, наркотичних і алкогольних експериментів. Тут не зустрінеш жартів про Степана Галябарду і монгольських міліціонерів. Це роман про відповідальність. Жадан тут максимально серйозний, він тримає читача у напрузі. Навіть коли той ніколи в житті не падав лицем у снігову жижу під свист міни, то все одно зрозуміє, що таке зимовий дощ, січнева відлига і як й іти розкислим полем кудись кількадесят кілометрів. Читав: Костянтин Воздвиженський

За три роки війни з Росією ми звикли до гучних замахів і вбивств на території України. Жертви: військові, розвідники, іноді політики і журналісти. Жоден із цих злочинів не розкритий до кінця, але ниточки багатьох ведуть до Росії. Скоріше за все, поки міжнародна спільнота не отримає доступу до документів Лубянки, більшість із цих злочинів так і залишиться нерозкритою. А причетність російських спецслужб буде тільки версією. Ми не включали випадки, коли спецслужби змогли запобігти замахам (наприклад, як у випадку із Антоном Геращенком). Інформацію систематизував: Орест Зог