А далі сталося диво. Після того, як я запостила цього вірша на Фейсбуці, десь о першій годині ночі мені написала давня подруга: «У тебе хтось виходить? Давай номер, будемо виводити». І вже приблизно о третій: «Зв`язок з`явився, ми твого підхопили». Поруч з нею в ту ніч був місцевий, що знав в тих місцях всі манівці, мав стаціонарні телефони місцевих , бо тільки вони могли із впевненістю повідомити, де вороги, а де – ні. Вказував, куди йти від старого елеватора, на якому териконі безпечно заночувати, звідки можна вибиратися лише повзком і тільки вночі, де повернути. Марія Старожицька, спеціально для «Текстів»

Козаки отримали наказ повернутися на пропускний пункт – провести групу журналістів. Російські солдати кинулися навтьоки, залишивши по собі автомати, спорядження, кашкети з російськими кокардами та «колорадські» стрічки. Саме це побачила знімальна група, яку провели до пропускного. Там і був знятий репортаж, що прошов того дня по всіх центральних каналах, мовляв «пропускний «Новоазовськ» в наших руках». Увечері вся четвірка козаків з журналістами евакуйовалися до Маріуполя. За перипетіями спостерігав: Дмитро Калинчук