Російські військові обстрілюють Дніпропетровську та Запорізьку області, на півдні повідомляють про спеціальні підпали полів з пшеницею.

Після того як "Тексти" на початку червня опублікували статтю "Крадене зерно вивозять через Севастополь "сірими" кораблями. Туреччина стрімко збільшила експорт зерна з Росії" (версія англійською: Stolen grain shipped through Sevastopol on “gray” carrier vessels as Turkey rapidly increase grain exports from Russia), тема крадіжок зерна Росією стала предметом дослідження світових видань. Зокрема, BBC відстежує, куди Росія вивозить викрадене в Україні зерно. А Finansial Times опублікувало велике розслідування щодо контрабанди зерна у Чорному морі. "Тексти" наводять ключові тези статей.

В Україні 17-18 червня почнуться жнива. Урожай цього року через вторгнення Росії може бути меншим на 40%, кажуть у Міністерстві аграрної політики та продовольства України. Країна втратила 25% орних земель. Від початку війни знищено до 20% українських елеваторів. Понад 500 тис. тонн зерна Росія вкрала й вивезла з окупованих територій.

Від початку війни Росія краде на окупованих територіях українське зерно, вивозить його та продає третім країнам. Про це неодноразово заявляли українські й іноземні високопосадовці. Ми зіставили дані про російський експорт, трафік кораблів і супутникові знімки.

Російські окупанти вивозять зерно з тимчасово окупованих територій в Луганській, Донецькій, Херсонській та Запорізькій областях і знищують елеватори, наслідуючи тактику початку XX cтоліття

Прогнозувати врожай – справа точніша, ніж гадання на картах, але не набагато. Несподіваний погодний чинник може перекреслити навіть, здавалося б, безпомилкові розрахунки. Так сталося минулого року, коли внаслідок аномальної спеки постраждав урожай кукурудзи. Втім, на підставі тих карт, які випали агрогалузі цьогоріч, можна висловити обережне, але небезпідставне припущення: у 2021 році Україна може встановити новий аграрний рекорд.

Вільні та дешеві трудові ресурси на селі, копійчані ціни на фуражне зерно, високий попит на м'ясо – всі ці обставини за визначенням мають бути нашою ринковою перевагою у конкуренції з іншими країнами-виробниками м’яса. Однак замість того, щоб продавати, ми усе більше і більше м’яса імпортуємо, а власне поголів’я худоби іде під ніж. Автор: Микола Крос