Статті

Ще до появи новин про масові вбивства мирних жителів у Бучі, Бородянці та інших регіонах України, які постраждали від російської окупації, Міжнародний кримінальний суд (МКС) розпочав розслідувати ймовірні воєнні злочини, скоєні російськими військовими. Поки триває процес збору доказів, важливо зрозуміти ідеологію, що стоїть за вторгненням Путіна до України, — ідеологію, яка відповідає за особливо жорстокі дії його військових.

Коли російський диктатор відправляє в Україну воювати та вмирати чоловіків з депресивних і проблемних регіонів, він, зокрема, розв’язує й соціальні проблеми у своїй країні. Таке враження складається після аналізу списку з 97 тисяч російських солдатів, який оприлюднила хакерська група Anonymous та активісти INFORM NAPALM.

Росіяни готуються до тривалої війни. Замість того, щоб згладжувати військові поразки та відсутність стратегічних успіхів, пропаганда «накачує» суспільство страхами про ймовірний напад України на територію РФ, а також проводить прямі паралелі з «великою вітчизняною війною». Це дозволяє виправдовувати жертви й відсутність результативних переговорів, активізувати мобілізацію та переведення економіки на військові рейки, шукати способи закуповувати воєнні технології, а також відкривати нові фронти, пишуть аналітики Джек Вотлінг і Нік Рейнолдс з Королівського інституту об’єднаних служб з питань оборони та безпеки (Royal United Services Institute for Defence and Security Studies). «Тексти» вивчили їхню ґрунтовну доповідь про поточну ситуацію та перспективи її розвитку – і дуже стисло наводять головні тези. Документ базується на численних інтерв’ю, проведених авторами з українськими та західними військовими – учасниками описуваних подій.

«Ну ти й баба-петарда», – казали ще малій Ірі друзі, коли вона стрибала у воду з тарзанки, аж поки «п’ята точка» почервоніє. Хто ж знав, що колись це псевдо, яке причепилося з дитинства, сестра Петарда матиме на передовій, коли рятуватиме людські життя в найгарячіших точках у складі добровольчого батальйону парамедиків «Госпітальєри».

Міський голова Краматорська — форпосту Донеччини — про військові загрози місту, ситуацію з гуманітаркою, бюджет і комуналку. А також про те, навіщо він зустрічався з Порошенком і що робити з Пушкіним та депутатами від ОПЗЖ.

Російські дезінформатори продовжують присвячувати війні та її наслідкам для Росії кожну третю новину. А ми продовжуємо аналізувати новини російських сайтів та робити огляд того, що ворог розповідає власному населенню про напад на Україну. Для цього проаналізували близько 10 тисяч новин з російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, що прицільно поширюють російську дезу. 

Вкрай важливо пам’ятати про подвиг мешканців окупованих міст і сіл України, які беззбройними вийшли проти армії окупантів.

Дослідниця з Нідерландів кілька років вдавала з себе палку прихильницю Башара Асада, щоб дістати зізнання від одного із ключових військових злочинців його режиму у кривавій різанині в місті Тадамон 2013 року. Її інструментом став фейковий акаунт на фейсбуці – «прокачаний» під нібито фанатку сирійського диктатора, щоб мати змогу комунікувати із друзями й близькими потенційного військового злочинця. Неймовірну історію опублікувало видання The Guardian. «Тексти» переповідають головне з цього детективного сюжету.

Спосіб, у який Чехія і Словаччина відреагували на вторгнення в Україну, показує новий шлях вперед для західних демократій. Це нова європейська політика, що вимальовується крізь туман війни і формується не в Німеччині чи Франції, а у Центральній Європі, пише доктор Бенджамін Талліс, дослідник Hertie School’s Centre for International Security у Берліні, який спеціалізується на питаннях безпеки в Європі. «Тексти» наводять його статтю із незначними скороченнями.

Цей текст я пишу в містечку Хелмно на півночі Польщі. До українського кордону – майже 700 км. Шість років тому сюди поїхала на заробітки моя мама. Мені пощастило, бо мамин роботодавець запропонував мені роботу і дав безкоштовне житло. Працюю закрійницею на меблевій фабриці. Робота виснажлива, з 6:00 до 16:00 щодня. Мешкаємо ми у квартирі з трьома хлопцями з України. Нам з дітьми виділили окрему кімнату, ванна і кухня спільні. Це не те, до чого я звикла в Україні. Ми всі без кінця чатимося з подругами, котрі опинилися в різних країнах. Я вирішила про них написати.