Статті

Вводити українську латинку — своєчасно чи ні? Однією з причин реформи, яку пропонують ініціативні групи, є виведення української мови з кремлівського культурного впливу. Можливо, з мого боку було дещо провокативним розмістити першу і коротшу версію цієї статті на російськомовному ресурсі «Петр и Мазепа». Втім, саме завдяки провокативності я отримав низку дуже доцільних коментарів, щоб статтю доповнити. Автор — Борислав Борецький

Анонімка Марія М. поїхала в Туреччину відпочивати і цілу ніч не відповідала на дзвінки чоловіка. Таке написав фейсбук-користувач, стверджуючи, що Марія - його дружина. Новина в соцмережі розійшлася сотнями репостів. ТЕКСТИ разом з ІМІ створили навчальну гру про маніпуляції у медіа. Зіграйте й ви - і побачите, до яких маніпуляцій вдаються не надто сумлінні журналісти, щоб збільшити аудиторію. Проект: Texty.org.ua та ІМІ

Ймовірно, що алгоритм рекомендацій YouTube загалом схильний пропонувати користувачам більш екстремальний контент, незалежно від теми. Наприклад, якщо одного дня ви вирішите пошукати відео про вакцину проти грипу, то рано чи пізно серед рекомендованих ви знайдете конспірологічні ролики про те, що насправді вакцинація - це злочинна змова. Переклад з блогів The New York Times

Що буде, коли слава більше не сяє, а національна ідентичність слабшає? Якщо основи Франції — єдина культура та спільний спадок — розпадаються? Середній клас у Франції переслідує «відчуття неминучого зникнення». Зарплати з 1980-их уже не збільшуються колишніми темпами; соціальні ліфти не працюють; безробіття зростає, руйнуючи життя людей, позбавлених підтримки родини; придбати нерухомість неможливо; перспективи забезпеченої старості зникають із року в рік. «Чи можна врятувати Францію?» стаття Мішеля Ґурфінкеля з'явилась в травні 2007 року в журналі «Commentary».

Українські чиновники ігнорують конструктивну критику, але аж бігом намагаються виправляти свої помилки, коли доходить до вуличних протестів і криків про зраду в соцмережах. Автор: Костянтин Воздвиженський

Читайте про маловідому широкому загалу «архітектурну геральдику», що прикрашає стіни різноманітних споруд переважно десь у глибинці, поза розкрученими туристичними маршрутами (тому Львів, Кам'янець-Подільський, Чернівці тощо ми не згадуємо). Звісно, що буде коротка розповідь не лише про саму «гербову споруду», але й про цікавинки, які можна побачити поруч — пхатися у глушину (часом жахливою дорогою) лише заради того, аби повитріщатися лишень на герби — безглуздо. Автор — Дмитро Полюхович. Фото автора

Раз на рік в Німеччині презентують «чорний список» дурнуватих витрат (Das Schwarzbuch), на які виділили гроші місцеві бюрократи. Спілка платників податків (Bund der Steuerzahler e.V., BdSt) досліджує витрати місцевого та федерального бюджету та проводить свої розслідування. Іноді те чи інше тринькання грошей навіть вдається зупинити, бо абсурдність витрат стає очевидною навіть для чиновників. Але мільярди євро все одно витрачаються даремно. У наповненні проекту може брати участь кожен. Найкращі історії потім потрапляють до щорічного видання. Іноді гроші навіть вдається врятувати. Автор: Антон Павлушко

На Чорну п’ятницю лише 7% товарів у трьох великих інтернет-магазинах, які ми досліджували, продавалися із задекларованою знижкою. Майже 14% «акційних товарів» продавалися дорожче, ніж зазвичай. З травня по листопад декілька разів на місяць ми збирали ціни на 70 тисяч товарів у трьох популярних інтернет-магазинах. До нашої вибірки потрапили смартфони, ноутбуки, телевізори, велика побутова техніка, дрібна побутова техніка, одяг, верхній одяг, сумки, парфуми. Автор: Євгенія Дроздова

Видання New York Times створило цикл документальних фільмів Operation InfeKtion – про методи створення і поширення дезінформації, які Росія застосовує з часів Холодної війни і понині. Чверть робочого часу кагебісти витрачали на придумування брехні. Тексти переклали фрагмент фільму, де наведено одну з таких методик. Йдеться про сім етапів створення ідеальної фальшивої новини.

Перша думка, яка виникає, коли констатуєш відсутність тієї чи іншої теми в книжкових новинках української літератури, — це думка про те, що автори бояться чи соромляться писати про це. Однак при ближчому розгляді розумієш, що справжня причина — доволі традиційна: письменникам бракує мистецького хисту або життєвого досвіду для показу соціально значущих тем. Авторка — Тетяна Трофименко