Статті

Президент США Дональд Трамп неминуче веде країну до авторитаризму, що відкидає демократію на роки назад. Texty.org.ua переклали матеріал американського видання Foreign Affairs про шлях від зразкової демократії до автократії.

Коли і чим завершиться війна з Росією? Що відбуватиметься з українським суспільством? Які проблеми і конфлікти нас очікують на шляху до демократичних виборів? Несподівано оптимістична візія майбутнього від експертів.

Документальний роман Максима Беспалова «У пошуках Єви. Історія про чуму, війну та еміграцію», який нещодавно вийшов у видавництві «Локальна історія», читачі називають посібником із дослідження свого родоводу.У ньому автор розповідає про своє дослідження долі українки Єви Ориняк, чиє ім’я він побачив на могилі в покинутому американському містечку Централія в Пенсильванії (США). Вона померла у 1918-му, ймовірно, від іспанського грипу. Її родина емігрувала з карпатського села до США на початку ХХ століття.

Вище політичне та військове керівництво днями підтвердило: українська армія переходить до нової організаційної структури з формуванням корпусів. Що це означає і чому це важливо?

Після приходу Трампа США призупинили допомогу, яку надавали через свою урядову структуру USAID. Цей факт збурив українську громадськість і породив бурхливі дискусії в соцмережах. Традиційно в дискусію включилися російські інформвійська, але й без них українці чудово впорались із цим срачем, адже російська кампанія сіяння ненависті до «соросят» бере свій початок ще з часів Януковича.

“Ну шо, українці, ви вже зрозуміли, шо це геноцид?”, “Куди ми катимся?”, “Вам мало війни з Росією, хочете громадянську війну?” — запитують тисячі “народних експертів” у відеороликах, які щодня розлітаються в соцмережах.Кожен такий “експерт” коментує якусь проблему чи подію (здебільшого українською), пояснює, “як усе насправді”, маніпулює фактами і фейками, пропонує міркування і висновки, що сіють страх і розпач, повторюючи російську пропаганду.

Називайте мене Котик. Так сталося, що це моє прізвище. Кілька років тому (не зважайте, скільки точно), не маючи особливого бажання тікати чи ховатися, я подумав, що трохи ризикну й піду позахищатися від російських окупантів.Texty.org.ua починають публікацію серії заміток про армійське життя, замаскованих під художній твір.

Майже щодня в Україні відбуваються теракти, лунають вибухи поблизу і всередині будівель ТЦК, горять автомобілі військовослужбовців. У суспільстві не вщухає дискусія, чи виконавцями цих терактів є ображені на владу маргінали, переконані ідеологічні прихильники “русского міра”, чи просто шукачі легких грошей, які пропонують російські спецслужби.Кореспонденти Texty.org.ua поспілкувалися з “рекрутерами” із ФСБ, прикинувшись потенційними “терористами”.Read in English

4 лютого в селищі Диканька на Полтавщині поховали військовослужбовця П’ятого відділу Полтавського районного ТЦК та СП Олександра Сикальчука. Він загинув у тилу в ніч проти 1 лютого. Його застрелив із мисливської рушниці на заправці поблизу Пирятина цивільний чоловік у балаклаві.

«Мотай, коли, вдягай, клади. Приймайте, закидайте, зачиняй борт. Привіт, пока, махни там нашим! Хочете кави? Нема часу. Передавай вітання. Закиньте цигарок. Чекаємо на евак. Повертайтесь без поранених. Побачимось.День, ніч, день, ніч, день, ніч, цифри на дошці, ряди коробок, відра пелюшок. День, ніч, день, ніч, день, ніч. Заглянь собі в очі, вони більше не дивуються».Відомий український журналіст і редактор Євген Спірін нині служить у Національній гвардії. Він працює медбратом, допомагає лікарям рятувати поранених у стабпункті поблизу передової і веде щоденник, у якому описує побачене й пережите там під час цієї зими (2024–2025 років).З дозволу автора публікуємо ці дописи та світлини.