Статті

8:30, ранок понеділка. У Києві звучить чергова тривога, але прильотів у столиці давно не було, тож люди спокійно починають робочий тиждень. Хтось готує собі сніданок, прасує одяг, збирає дітей до школи, а хтось, попри тривогу, вже в дорозі на роботу. Але в цей самий час до столиці летять десятки ракет, які випустила Росія. Чутно перший вибух – ракета впала в центрі міста.

На початку березня 56-річна Антоніна Скрека з села Кувечичі Чернігівського району опинилася перед важким вибором: везти чоловіка Миколу до Чернігова на гемодіаліз під кулями чи залишити помирати вдома?Вирішили їхати. 7 березня їхній автомобіль розстріляли на дорозі неподалік обласного центру. Поранену Антоніну російські військові завезли в окуповане село Льгів, що за 15 км на захід від Чернігова, де її взялася доглядати місцева родина. Тіло загиблого чоловіка залишилося на узбіччі.

У сосновому лісі на околиці Ізюма було кладовище, де вже не ховали людей. Та під час окупації міста ставленики росіян нашвидкуруч організували тут масове поховання. Хрести нумерували цифрами, багато могил — безіменні, багато знайдених тіл — зі слідами катувань. Місцевий житель Віталій Боровий працював у єдиній відкритій на час окупації ритуальній службі. Він ховав людей, збираючи тіла по місту. Зараз допомагає поліції розкопувати й установлювати імена загиблих.Текст: Ярослава Тимощук, фото: Данило Павлов

Ракетні удари по об’єктах критичної інфраструктури мають дедалі сильніше переконувати світ у необхідності забезпечити Україну більшою кількістю систем протиповітряної та протиракетної оборони. Водночас не обов’язково зациклюватися на надсучасних системах останніх розробок. Оскільки в Україні є потреба у великій кількості систем на короткому проміжку часу, то ППО, які в "мирний" час вважали б "застарілими", зараз цілком згодяться.Старший політичний радник Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), колишній офіцер сил ППО Густав Грессел (Gustav C. Gressel) вважає, що головний виклик для України зараз не в якості ППО, а в недостатній їх кількості, і Захід здатен це змінити. ТЕКСТИ наводять адаптований переклад треду з його роздумами.

Київський підприємець Роман Бонько на початку повномасштабної війни скористався державною програмою з релокації бізнесу й на своєму прикладі показав, як вона (не) працює. Про те, як зробити цю програму дієвою, ми розпитали в експерта.

Небагато фрагментів російсько-української війни ілюструють ціну поразки яскравіше, ніж п’ятимісячна битва за село Довгеньке поблизу Ізюма. Ідеться про епізод, який, імовірно, обійшовся в сотні життів, але не став для Росії успішним. Дослідник воєнної історії ChrisO, спираючись на відкриті джерела, реконструює бої за Довгеньке й використовує, зокрема, свідчення російських військових, які брали учать у битві. ТЕКСТИ публікують переклад треду з незначними стилістичними скороченнями.

Оптимісти сподіваються, що саме з української армії почнеться оновлення держави після перемоги – через закономірне зростання авторитету Збройних сил України за умови, що вони є основною запорукою виживання українського народу.Натомість песимісти побоюються, що обмеження прав людини воєнного часу зокрема за допомогою армії стануть постійними.Які виклики постають перед армією, державою та суспільством сьогодні й постануть після завершення війни, а також як на них реагувати?Про це – в експертній статті нашого постійного автора Петра Буртянського.

Спочатку ніхто не міг навіть уявити, що російсько-українська війна взагалі почнеться. Але вона почалася. А зараз ніхто не може уявити, як вона закінчиться. Проте вона таки закінчиться. ТЕКСТи переклали статтю історика та письменника Тімоті Снайдера про те, що, найімовірніше, відбудеться замість ядерного апокаліпсису.

Минулого тижня російські медіа одночасно “святкували” окупацію українських територій і побивалися через хід війни в Україні. Окремі пропагандисти намагалися прикрасити військові поразки російської армії, а інші відкрито виступали проти Генштабу РФ. Також росЗМІ знайшли головних винуватців у вибухах підводних газопроводів у Балтійському морі та вкидали дезінформацію про відмову низки країн від підтримки українських біженців. Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

Досі точаться дискусії про музей Булгакова в Києві. Множаться думки й аргументи. Але за розмовами про Булгакова якось ніби відходить у тінь факт, що в Києві жили і творили багато українських письменників і письменниць. І пам'ять когось із них вшановано меморіальними музеями чи експозиціями, а когось ні. ТЕКСТИ вирішили нагадати про українських письменників Києва різних років, жанрів і напрямів. До вашої уваги — карта з інформацією про 29 авторів, пов'язаних з Києвом, про їхні київські адреси та про те, чи є за цими адресами музеї.