Статті

Щовечора вулицями Нікололя, які нещадно обстрілюють, їздять великі пасажирські автобуси без маршрутних табличок. Вони везуть працівників заводів на нічні зміни.Посеред темного міста ці автобуси схожі на світлячків у високій траві.У Нікополі громадський транспорт зупиняється з настанням темряви — в місті дотримуються світломаскування через постійні обстріли російської артилерії, яку коригують безпілотники.Заводи й далі працюють у нічну зміну навіть тоді, коли містяни виїздять ночувати за межі Нікополя – місто найчастіше обстрілюють саме вночі. Нещодавно компанія Interpipe, яка належить Віктору Пінчуку й володіє кількома підприємствами в Нікополі, заявила, що переводить основні потужності саме на нічні зміни для економії енергії.

Інформацію про "пункти незламності" розмістили на онлайн-карті, доступ до якої зник з відключенням світла. Але також можна просто йти в найближчу школу — дуже ймовірно, що пункт розміщено там, проте не факт, що в ньому буде електрика і що він працюватиме. Натомість справжні пункти незламності задовго до оголошення про їх створення організував український бізнес.

На початку вересня СБУ затримала голову Координаційної ради російських співвітчизників в Україні Євгена Бакланова. Його підозрюють у вербуванні українців для збору інформації про ракетні удари по Вінниці та інших завдань від ворога. Бакланов і пов’язані з ним організації — частина розгалуженої мережі офіційних партнерів “русского мира” в Україні. Попри війну десятки таких юросіб залишаються формально чинними й можуть бути не лише осередками роспропаганди, а й підривними ланками ворожих спецслужб.ТЕКСТИ розповідають, що відомо про ці організації сьогодні. Їхні зв'язки зобразили у вигляді сузір' їв наприкінці матеріалу. Структури РПЦ в Україні в цьому матеріалі не згадано, оскільки їхня деструктивна діяльність і розгалужена мережа загальновідомі.

11 жовтня з полону повернулися 32 українських військовослужбовців. Серед звільнених – 22-річний Олександр Макаревич з Чернігівщини, який служить у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців від вересня 2021 року. Він зник безвісти 26 червня цього року під Бахмутом Донецької області. До 10 жовтня родина нічого про нього не знала.Read this article in English

Минулого тижня російські медіа багато писали про геополітику: від повідомлень про можливу агресію НАТО в Арктиці до питань ролі України в сценаріях контролю над Європою. Росіяни відверто бояться єдності серед європейських країн, тому намагаються переконати, що інші країни підтримують Київ лише задля реалізації власних антиросійських планів. Також російська пропаганда розповідала про майбутні перемоги на полі бою та готовність захищати Лукашенка від військового вторгнення Тіхановської під прапорами країн НАТО. Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

“Ті, із ким ми давно не бачилися, / Зостаються для нас – молодими”, – писав поет Наум Тихий. І це правда. Згадайте людину, з якою ви не бачилися років 10-20. Мабуть, так влаштовано нашу психіку, що зрештою логічно: ми не можемо уявити, як змінилася людина, які драми, миті щастя, труднощі й досягнення вона пережила.Можемо про них лише читати в соцмережах – але цього мало. Ми не пили з цією людиною в мить її тріумфу й не обіймали за плечі, коли їй було важко. А текст, навіть найкращий, досить одновимірно передає все, що відбувається. Особистий досвід значно глибше пояснює суть, тому ми й пам'ятаємо людей молодими, коли довго їх не бачили.Але люди старішають, а країни змінюються, модернізуються та стають сучаснішими. Проте коли ми їх покидаємо, їхні характерні риси закарбовуються навіки, і хоч би що ми читали про зміни, ми їх не прожили й остаточно не розуміємо.Сьогодні Україна різна чи не щотижня. Війна – динамічна річ, і змінюється не тільки лінія фронту та тип озброєння, змінюється суспільство. Разюче швидко

В останні тижні ворог влаштовує активне промо своїм баражуючим боєприпасам “Ланцет” різних модифікацій. Варто такому влучити в ціль — і проросійські довколавійськові пабліки радіють мов малі діти. Ба більше, деякі іноземні експерти теж іноді з острахом і захватом пишуть про “загрозу” від “хірургічної” зброї росіян. Чи дійсно “ланцети” — щось надзвичайне й суперсучасне? Поки що все має вигляд надування щік і окозамилювання в інтересах виробника.

Знайти своїх у новому місті – удача для переселенців, змушених залишити рідні міста під час війни. Краматорцям вдалося знайти формат, який допомагає підтримувати українську армію і триматися самим.Видання Kramatorsk Post і місцевий неформальний волонтерський хаб стали осередком спільноти краматорців, які виїхали з постійно обстрілюваного російською армією міста, що опинилося поблизу лінії фронту під час повномасштабного вторгнення. Краматорці вже зустрічалися в Києві, Львові та Івано-Франківську.Наступна зустріч відбудеться 26 листопада у Вінниці.З чого почалися зустрічі “Свої до своїх”, як їх організовують і чому там зайнято всі вільні місця – для ТЕКСТІВ написала Валерія Пімкіна, активістка й душа місцевої громади, яка понад 10 років працює в місцевій редакції й нещодавно започаткувала неформальну волонтерську спільноту, де об’єдналися колишні військові, місцеві медійники й активісти (з міркувань безпеки не розкриваємо деталей про людей та їхню діяльність у Краматорську).

Країна вже пережила кілька катастроф, які можуть знову статися цієї зими. Згадуємо, як це відбувалося, й робимо висновки

Українських журналістів обурило, що телекали CNN і SkyNews, які зняли разючі сюжети про зустріч українських військових у Херсоні, позбавили акредитації. Раніше в закритих чатах і трохи у відкритих постах українські журналісти бурхливо обговорювали хаос, який створив пресцентр ОК “Південь” в організації роботи журналістів, що мали висвітлювати звільнення Херсона. Але журналісти з Одещини, які від першого дня війни контактують з цією пресслужбою, не здивовані. Дивні заборони й погрози забрати акредитацію тут є давно усталеною практикою. Розповідаємо про них детальніше.