Статті

“Війна стимулює інновації. Що більше вб’ємо ворогів і що менше загине побратимів — то швидше завершиться війна нашою перемогою”, — пише на своїй фейсбук-сторінці Олександр Супрун, голова волонтерського осередку “Справа громад Дарниця”. Ця спільнота разом з 206-м батальйоном ТРО ЗСУ (в якому служить Олександр) розробила прототип автономної турелі для кулемета.

"Ми — рух громадянського спротиву, а не партизани, які підривають колаборантів. Нашою метою було дати людям якийсь спосіб мирного спротиву. Річ у тім, що не всі готові та здатні партизанити, але кожен спроможний вивісити чи зав'язати жовту стрічку, скажімо, на поручнях або на паркані".

Після ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі всі ми постали перед відключенням електроенергії, а тому запасаємось акумуляторами й намагаємось економити (принаймні деякі із нас). Який запас міцності має національна енергосистема?Зауважимо, що проаналізовані дані актуальні станом на 28 жовтня, тобто вплив останніх атак, які відбулися 31 жовтня, в аналізі не відтворено.

Двоє братів Божків — старший Юрій та середній Іван — після 24 лютого вдавалися до хитрощів на польському кордоні, щоб виїхати з України. Третій, наймолодший, Микола, одразу вирішив залишитися. Братів не пропустили. Вони повернулися додому без дружин і дітей, які виїхали на Захід, і почали вивозити людей з гарячих точок Харківщини — і так втягнулись у волонтерство. Їхні сім’ї зараз розділені, та чоловіки кажуть, що більше не хочуть за кордон.Хлопці робітничих професій налагодили видачу допомоги в рідному селищі Старий Салтів, яке й за кілька місяців після деокупації заледве приходить до тями. Вони опікуються гуманітарним хабом — таких є кілька в деокупованій області.

Щоранку прифронтове Запоріжжя оживає. Шум машин, черга біля кав'ярні – люди йдуть на роботу. Удень вони намагаються жити нормальним життям, а вночі завмирають від страху. Бо вночі зазвичай прилітають російські ракети.Одна з найстрашніших ночей у місті була з 8 на 9 жовтня, коли російська армія випустила по Запоріжжю 12 ракет. Непримітна панельна 9-поверхівка на вулиці Зестафонській, 8 стала “будинком з дірою” – ще одним свідченням воєнних злочинів армії РФ в Україні. ТЕКСТИ поспілкувалися з мешканцями, які вижили тієї ночі.

4 жовтня правоохоронці затримали й повідомили про підозру в колабораційній діяльності жінці, яка під час окупації була "старостою села Василенкове" в Харківській області та працювала на російських загарбників. А кілька днів тому прокуратура та СБУ повідомила, що затримала колаборантку, яка очолювала окупаційну "роспочту" на Харківщині, поширювала друковані джерела інформації, які дискредитували Збройні сили України та чинну владу, закликала громадян України перейти на бік ворога й пропонувала працевлаштувати у відділеннях "пошти", підконтрольних окупаційній адміністрації РФ.

Цивільні автівки в українських майстернях перетворюються на бойові машини: на одних ставлять кріплення для кулеметів, в інших обладнують місце для медичних нош. У багатьох є прилади нічного бачення та камуфляж. Автомобілі на фронті – витратний матеріал. Вони потрібні постійно, до того ж їх треба багато. Навіть короткий час служби автівки на передовій – шанс зберегти бійцям життя.ТЕКСТИ побували в одній з таких майстерень на околиці Києва й спостерігали за метаморфозами червоного бусика з Литви.

Але ймовірні ушкодження росіянами нових об'єктів енергетики

Марія та двоє її дітей два роки тому переїхала з Донецька в Маріуполь. У Донецьку була робота, квартира й чоловік. У Маріуполі – батьки й невідомість. Як заробляти на життя, де жити, як влаштувати дітей до школи, коли в них немає жодних українських документів? Але наважилася. Донецьк усі останні роки повільно деградував. Молоді люди їхали звідти – хто в Україну, хто в Росію, тільки щоб не залишатися там, на території беззаконня й невизначеності.

Україну поглинув морок, Європу окупували сатаністи, невдовзі там не залишиться лісів. Лише в Росії все добре, бо вона змогла вирватися з лабет англосаксонської демократії завдяки Путіну та Суровікіну. Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.