"Ми застрягли в лютому", "Я не пробачу собі смерті дітей", "В Україні всюди може прилетіти", – повторюють жінки, які перебувають з дітьми за кордоном. Наче виправдовуються, що не залишилися в Україні. Їх багато, і вони також важко переживають війну – як і всі українці.За даними ООН, від 24 лютого з України виїхали понад 12,5 млн громадян (близько 5 млн повернулися – станом на середину вересня).Авторка цього тексту також виїхала з окупованого Бердянська у травні — і три доби добиралася до вільного і спокійного тоді Запоріжжя. У червні вони з сином поїхали до Великої Британії. Вона поділилася своїми відчуттями і спостереженнями, а також поспілкувалася з психологинями.

У Ленінградській та Псковській областях на кордонах Росії з Євросоюзом утворилися гігантські черги українських біженців. Люди почали скупчуватися на прикордонних переходах із середини вересня, але в останній тиждень ситуація набула загрозливого характеру.

Повномасштабне вторгнення Росії занурило індустрію сурогатного материнства в хаос, пише The Economist. Наводимо переклад тексту.

У французькому муніципалітеті Рокбрюн-Кап-Мартен невідомий чоловік напав на двох жінок з Ізюма, які слухали українську музику.

З початку повномасштабної війни у Польщі працевлаштувались 372 тисячі українських біженців.

Старший економіст Центру економічної стратегії Юрій Гайдай порушує, за його словами, неприємну, але критично важливу тему впливу спричиненої війною депопуляції на економіку, яка майже не фігурує в публічному просторі. Далі пряма мова.

Ірландія призупинила безвізовий режим для біженців з 20 країн Європи, щоб звільнити більше місця для українців.

З Євросоюзу виїхали 3 млн українців, які залишили країну в перші місяці війни.

"Я дуже не хочу йти працювати на завод із сортування сміття. Я не витримаю, мене може знудити", — каже Віка з міста Чортків (Тернопільська область) у дворі школи в Лондоні. "Ну то йди на прання в хімчистку — там усе чистенько, тільки пара очі виїдає", — радить Наталя, яка в Лондоні вже десять років і теж починала з прасування білизни.Сама Наталя вісім років працює нічною прибиральницею і щодня їде в офісний центр на 22:00 та повертається о 04:00. Вона звикла, але визнає: це жахливо, коли роками не спиш уночі.