Порошенко запропонував призначати на керівні посади іноземців. Пропонуємо бодай брати з діаспори. У канадських українців - імідж криштально чесних і непідкупних. Принаймні, таким вважають прем’єра канадської провінції Альберта Еда Стельмаха. Він греко-католик за сповіданням, у неділю співає в місцевому церковному хорі, живе з родиною на успадкованій від батька фермі під Едмонтоном де сам сідає за трактор, щоб навесні засіяти землю яровими. За політиком слідкував учасник спільноти ТЕКСТІВ Stan

Його голос слухали сотні тисяч. При приглушеному світлі, прикладаючи вухо до радіоприймача (щоб не почули сусіди) через тріскіт і шипіння глушилок ловили його слова. Він розповідав про щось цілковито фантастичне для радянських людей: спалах української міської культури в 20-х, культурне життя в еміграції, про вільний світ. З освіченої родини, він довго жив у нетрях Буенос-Айреса. Коли почав працювати на «Свободі», його передачі стали найпопулярнішими, їх слухав і Солженіцин. Автор: Олена О’Лір

У місті Бендери, котре зараз знаходиться на території не визнаної Придністровсько-молдавської республіки, скінчилися дні гетьмана Івана Мазепи й писалася перша українська Конституція. Але місцеві українці про це про це воліють забути і живуть російськими міфами. До бендерівців їздив: Ігор Кручик

В Україні ж політики щодо повернення діаспори немає взагалі. Лія Шемтов приїхала до Ізраїлю з Чернівців 18-літньою дівчиною у 1980-му році. Наступного року вийшла заміж, а ще через рік народила першу дитину. Нині Лія, вже колишній віце-мер єврейської, верхньої частини Назарету (Нацерет-Ілліт) – депутат ізраїльського Кнесету від партії «Наш дім – Ізраїль». Такий соціальний ліфт для колишніх емігрантів можливий далеко не в кожній країні. У чому феномен політики повернення євреїв на Святу Землю? До Ізраїлю їздив: Роман Кабачій

Серед тисяч африканських студентів, які навчалися в Україні ще з середини 1960 рр., обов’язково знаходилися такі, які зустрічалися з українськими дівчатами. Як знаємо з життєвого досвіду, від товаришування хлопців та дівчат часом народжуються діти. Все почалося з того, що дружина мого африканського товариша розказала, що «десь там у Росії, її тато має сина, якого не бачить з 1971 року». Також Дмитро розповів ТЕКСТАМ про життя в Мозамбіку, українську громаду і китайську загрозу. Бесіду вів Євген Лакінський