Те, як працює економіка в світі — радикально змінилося, тож радикально змінитися має й політика. Країни «багатого» світу — це мільярд споживачів, а також мільйони фірм і компаній. І кожне з них приймає власні рішення. Проте існують також потужні публічні інституції, які намагаються скеровувати економіку. Передусім це центральні банки, які встановлюють фінансову політику, та уряди, які вирішують, скільки саме витрачати й позичати. Переказ статті із The Economist та деяке її тлумачення— Павло Контрактович

Середні та малі господарства із обережністю ставляться до іноземців. Зокрема, й тому, що на відміну від великих гравців, не мають можливості кредитуватися за кордоном. Маючи кредити за ставкою 18-20%, яка у кращому випадку буде знижена до 16,5%, вони будуть змушені конкурувати з компаніями, для яких є доступними кредити під 2-3%. Експерти також бояться: оскільки місцеву політику часто визначають підприємства, які працюють в кожному регіоні, для громад небезпечно, якщо один власник скупить всю землю навколо . Автор: Павло Контрактович

Йдеш за вівсянкою, але несподівано опиняєшся в книжковому відділі. Не те щоб культурний голод аж так змучив, просто в супермаркеті знову перестановка. І таких розчарувань попереду маса. Шкільний ярмарок замість солодощів, товари для новонароджених там, де була побутова хімія, декор у відділі побутової техніки і автотовари замість іграшок. Знайома ситуація, правда? Автор: Дар'я Куренная

За прогнозами НБУ, ризики в українському фінансовому секторі на історичному мінімумі. Звісно, ці сценарії в силі за однієї умови — продовження співпраці з МВФ. Якщо втримаємо інфляцію в запланованих межах, вниз піде облікова ставка НБУ, а за нею й кредитні відсотки в банках. Тобто, гроші для позик стануть дешевшими. Маємо непоганий шанс стимулювати українські технологічні виробництва. Чи скористаємось ним, чи знову накопичені гроші підуть на проїдання, тобто, купівлю імпортних іграшок залежить від урядових політик. Автор: Тимур Нагалевський, прес-секретар голови правління «Ощадбанку», спеціально для Текстів

За дерев’яною партою в невеличкому офісі районного осередку «Батьківщини» сидить чорнявий пузатий дядько. Віктор Миколайович виглядає виснаженим. Позаду — безсонна ніч президентських виборів. Зрідка підводячи очі, він автоматично відраховує п’ять стогривневих купюр спостерігачам та членам виборчих комісій: люди по черзі сідають поруч і ставлять підпис навпроти свого прізвища у таблиці-звіті про отримання заробітної плати. На прикладах останніх виборчих кампаній, президентської і парламентської, ми показуємо, як циркулює нелегальна готівка під час змагання кандидатів. Така система діє і вдосконалюється протягом останніх 30 років української демократії. Текст: Любов Величко

Ми проаналізували декларації за 2018 рік, виокремили найбільш розповсюджені професії та подивились на розподіл зарплат.

Ви знали, що декларації про доходи і майно подає більше ніж 1 млн українців? Ідеться не про податкові декларації, а про ті, які мають запобігати корупції — їх заповнюють різного роду держслужбовці. Це майже 10% від усіх тих, хто офіційно працює в Україні. Серед декларантів, наприклад, виявилося майже 14 тисяч водіїв, близько 3 тисяч «помічників чергового», під 350 слюсарів. Ми не могли пройти повз цю базу і не подивитися, який же реальний рівень зарплат в Україні. Над проектом працювала: Євгенія Дроздова