За останні роки вийшло три книги зі статтями українських репортажистів 20-х років. Репортажі написані на теми, які й сьогодні цікаві: від маріупольських портів до стамбульських ринків. Критики закидали Олександру Мар'ямову, що він, замість оспівувати радянські здобутки, описує життя людей. Стиль Майка Йогансена легкий та дотепний, читаючи, ніби чуєш крик морських чайок, про яких згадує автор. Cлух журналіста спрямований назовні, його нерви оголені, у текстах багато голосів та героїв. В усіх авторів часом важко відрізнити, чи це репортаж, чи художня замальовка на основі реального життя. Авторка: Ярослава Тимощук

Агентка “Анжела” розповіла про пікантну сцену в барі “Алмаз”: дві жінки займалися сексом прямо “на очах у “обраної” публіки”. Агент “Трофімов” дізнався, що бармен В. з ресторану “Ясеня” – гомосексуаліст. Оперативник Ситников познайомився в “Супутнику” з фарцувальником, той запропонував КГБісту купити цигарок з марихуаною та сам тут же викурив одну. Автор: Едуард Андрющенко

Порівнюємо гібридні тактики Кремля та Рейхсканцелярії

ТЕКСТИ детально проаналізували дії Адольфа Гітлера з моменту отримання влади й до початку Другої світової. Ключова їхня ознака, користуючись термінологією воєнної доктрини Російської Федерації, — гібридність. За мирні роки Гітлер провів ряд успішних квазівоєнних кампаній. І з кожної виходив переможцем. Він мав геніальну «чуйку» щодо застосування гібридних прийомів на практиці. Якщо ж придивитися уважніше, вражає разюча схожість тактик тодішньої Рейхсканцелярії і нинішнього Кремля. Ви не повірите, як багато між ними спільного.Текст: Павло Солодько