«Слон» потрапляє у Придністров'я, в ролі «озброєного журналіста» до загону українських націоналістів, добровольців-найманців, які воюють проти Молдови та отримують «гонорар» за вуха кожного вбитого ворожого бійця. Письменник, громадський діяч, а віднедавна ще й один з нових керівників Спілки письменників Сергій Пантюк написав перший український роман про «локальні» війни на пострадянських територіях. Книжку «Війна і ми» Сергія Пантюка читав Олег Коцарев

Роман білоруського письменника Альгерда Бахаревіча "Праклятыя госці сталіцы" написано у 2004-2005, а видано у 2008 році. Книжка цілком божевільна, сюрреалістична і абсурдна. Але, як і годиться сюрреалістичному твору, усе виглядає цілком реальним, лише з незначними перебільшеннями - від кар'єри радянського активіста товариша Мінуса (тата головного героя), до желе у кав'ярні "Вавёрачка", від лукашенківської журналістики, до підготовки до Державного свята. Нереальним здається лише театр "Мінус". Але "спектаклі", що там відбуваються, - яскрава карикатура на цілком звичайні соціальні події. Екзотичною літературою цікавиться: Євген Лакінський,

"Голос за кадром" описує росіян красномовно: "кацап'юги ... дрібні, кривоногі, але дуже мордаті, з пласкими, налитими кров'ю мармизами", "кацапидла", "вошива кацапня". Може у тодішньому селі так і говорили, але автор це пише сьогодні і від свого імені. І ніяких нюансів. Нещодавно польський кінорежисер Єжи Гофман, котрий за словами письменника Василя Шкляра мав би працювати над екранізацією «Чорного Ворона» несподівано для багатьох українців заявив, що не буде цим займатися і пояснив відмову досить різко: «твір ксенофобський». ТЕКСТИ спробували подивитися на роман очима людини котра послідовно пропагує гуманістичні цінності і звернулися з проханням проаналізувати «Ворона» до Євгена Лакінського. Автори: Євген Лакінський, Орест Зог

Лексикон інтимних міст» Юрія Андруховича напевно розчарує тих, хто сподівався від нього художньої прози в прямому розумінні цього словосполучення, чогось сюжетного типу «Рекреацій», «Московіади». Цей твір – радше «постмодерна» суміш прози з есеїстикою або її замінник, децентрований збірник географічних вражень, сюжетів, настроїв, спогадів. І не без самоповторювання (згадаймо «Таємницю»). Книжка, вихід якої обіцяли кожного Львівського форуму видавців, нарешті, з 11.11.2011 продається по 111 гривень. Читав: Олег Коцарев

Упередження викликає сама постать автора, особливо такого, як Герман: ну як спокійно сприйняти рядки, написані людиною, яка з радіо «Свобода» перейшла до Партії Регіонів «покращувати життя вже сьогодні»? До того ж над Анною Герман пливуть темні духи художніх поразок більшості політиків-літераторів, а то й кумедій на кшталт «Малої Землі» Леоніда Брежнєва. Але книга виявилася досить пристойною і вона на відміну від останньої книжки Януковича не плагіат. Контру вивчав:Олег Коцарев