Цитата, винесена у назву статті, - з вірша Максима Рильського. Він не без гіркоти протиставляв провінційність тогочасної української культури, яку брутально втискували в рамці “пролетарського” реалізму, - високому модернізмові, взорованому на тривку багатовікову традицію. І під знаком такої от туги за Європою, ностальгічного прагнення долучитися до того простору, в якому колись органічно розвивалося вітчизняне письменство, минув чи не весь ХХ вік. Закономірно, що поновна спроба модернізації при кінці ХХ століття означала нові акценти на опозиції європеїзм / ґрунтянство. Автор: Віра Агеєва

У «Львівській гастролі» специфічна місцева метафізика знаходить більш, ніж багате втілення. Хоч би й туга геть сухопутного міста за водою. У Куркова вона дуже специфічно «лікується»: в окремих місцях уночі раптом починає з’являтися морський запах і морський шум, від яких людям чомусь стає погано, а в повітрі кружляють чайки, іноді навіть нападають на перехожих. Це «Львівське море» стає справжньою проблемою та центральною детективною інтригою, розкриттям якої займається цілий «загін» головних героїв. Книжку Куркова про Львів, лікувальні властивості українського бездоріжжя, дружбу кагебіста й хіпі та про Юрія Винничука читав Олег Коцарев.