Передмову до роману «Оригінал Лаури» написав син письменника, і відбулась ця грандіозна подія завдяки тому, що правами на творчу спадщину Набокова володіє харківське видавництво «Фоліо». Але якісно перекласти книгу не вдалося. АВТОР: Ігор Бондар-Терещенко

Якщо раніше на столичному ринку Петрівка не було де впасти яблуку, то зараз тут майже порожньо. Виявляється, навіть публіка, яка читає, думає і критично мислить, теж боїться так званого «свинячого» грипу. Паніка залишила людей вдома, і це сильно вдарило по малому бізнесу, яким є книготоргівля. Багато продавців залишили свої крамнички до кращих часів, закривши їх захисними ролетами. Адміністрація, у свою чергу, вимагає від книжників працювати в марлевих пов`язках, але більшість ігнорує дурну вимогу. Ринковий досвід вивчав: Антон Зікора

Про життя цього поета можна почути найнесподіваніші речі – він постраждав від переслідувань КГБ, він мусив співпрацювати з КГБ, він «програв у карти» свою дружину і взагалі поводився геть непередбачувано. Однозначно лише те, що Микола Холодний був дуже яскравим поетом і одним з лідерів умовно «андеграундної» гілки шістдесятництва. Поезією Холодного насолоджувався Олег Коцарев

Свого часу, описуючи у своєму «Масонському проекті «Україна» ритуальну традицію ложі «Великий Скіф» початку ХХ століття, Володимир Єшкілєв значив, що тамтешні ступені мали назви «chumak», «kazak», «ataman» і «strybogych», і ми не мали підстав не вірити відомому мандрівнику манівцями української історії. Наразі перед нами чергове випробування читацької віри. У новому романі (називається він "Богиня і консултант") ідеолога «станіславського феномена» і «сірого кардинала сучасної української літератури» відбувається локалізація глобального бренду «вселенської змови» в контексті однієї, окремо взятої України.

Провінційність рідного регіону у випадку з творчістю цього донецького автора неабияк важить для створення ним окремого макросвіту у своєму черговому романі. Чесно кажучи, територіальна віддаленість від столичної еклектики завжди сприяла народженню оригінальних жанрів, а переможцем частенько виявлявся той, хто залишав центр заради периферії. Що ж до специфіки саме шахтарського краю, то одеський письменник Юрій Олеша, відбувши у 1930-х роках творчу поїздку на Донбас, значив, що поняття столиці віднедавна знищене. «Где главный город нового мира? – мучився він. – Может быть, лучшие умы сосредоточились там, где будет главное место по добычи угля?» Сучасну літературу Донбасу читав: Ігор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО

Автор цієї незвичної збірки оповідок завжди вважався трюкачем у літературі. І дарма ще на початку 1990-х, коли соціалістичний реалізм змінився на український концептуалізм, нас попереджали, що хитрий Іздрик is trick, себто він – це суцільна авантюра. Дарма, бо його незрівнянний «Воццек» і «Подвійний Леон» вже заполонили увагу новонародженого українського читача. Ось і зараз Іздрик ніби знизує плечима щодо чергових своїх текстів, виданих ошатним томиком концептуально-чорного кольору під назвою «Таке». Мовляв, таке, панове, іноді напишеться! Втім, аморфно-українське «таке» наразі транслітерується у наказово-англійське «take», себто «візьми». То що, візьмемо? АВТОР: Ігор Бондар-Терещенко

Представники літературного регіону, до якого належить ця авторка, виплекавши у своїх надрах в 1990-х роках т.зв. «Станіславський феномен», завжди вирізнялись бажанням каталогізувати реальність, архівуючи її в нетлінні форми своєрідних енциклопедій. ЧИТАВ: Ігор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО

Німецька письменниця Герта Мюллер 20 років тому отримувала постійні погрози у рідній Румунії (після того, як відмовилася стати інформатором таємної поліції тоталітарного режиму Чаушеску), а тепер стала 12-й жінкою за 108 років - лауреатом Нобелівської премії з літератури. Цьогорічного "нобеля" обирали з майже двохсот письменників 18 членів Шведської академії. Вони звели потенційних переможців до списку з п'яти - а потім голосували за єдиного кандидата, який повинен був отримати більше половини голосів.

У скандалі, що свого часу розігрався довкола імені цієї письменниці, а також з приводу її непересічних романів, вистачало як еротики, так і небуденної інтриги. Преса й досі нетямиться з приводу того, хто ж ховається за псевдонімом цієї невловної авторки. Так, в одній демократичній газетці навіть провели власне розслідування на цю тему, а не менш національний сайт і досі закликає голосувати за кандидаток на спокусливу посаду «літературної хуліганки». Читав: Ігор Бондар-Терещенко

…Ретроспектива думок, в якій читачеві пропонують забути про інтимну конкретику в ім’я всесвітнього цілого – завжди була вдячним вироком для будь-якого класика. Тому-то про цього художника за життя майже не писали. Адже що цікавого можна написати про старого професора, ще й лауреата Сталінської премії? Натомість сам Борис Косарев, виявляється, усе життя - ховаючись від ЧК-НКВД-КГБ у шафі - пам’ятав не лише про свою службу в армії Денікіна, але й про Срібний Вік 1910-х, а також Червоний Ренесанс 1920-х років, в якому брав активну участь, і якому присвячене розглядуване тут епохальне видання. Автор: Ігор Бондар-Терещенко