Українці відносно обізнані про життя в Канаді і часто уявляють її як Ідеальне Місце Для Еміграції. Та прочитайте книжку Євгена Лакінського «Мій Квебек» (побачила світ у видавництві «Нора-Друк») — і зрозумієте: ви нічогісінько не знаєте про таку особливу частину цієї країни, як Квебек. Це досить закритий край, набагато менш поліетнічний і мульткультурний, ніж решта Канади. Книжка Євгена Лакінського, якого в Україні знають, як журналіста й письменника (а в Канаді він працює держслужбовцем) розповідає про Квебек, його людей, мови і життя очима українця. Читав Олег Коцарев.

Результат - таке собі «Кабаре» української Одеси: роман між яскравою жінкою і двома вишуканими чоловіками. А радше, два таких «Кабаре»: сучасне - дружба між Орестом і богемним подружжям, і історичне - коли у 1920-ті роки молоді Довженко і Яновський зустріли оперну співачку Іту. Уся ця романтика відбувається на тлі білих яхт, нудистського пляжу, нічного купання у морі, шикарного готелю, різноманітного алкоголю і степових вітрів. Читав: Євген Лакінський

Можливо, найкраща літературна антологія про нинішню війну від її учасників. Десять відсотків виторгу – на підтримку армії. Читав: Олег Коцарев.

В новому романі Жадана немає цього обридлого ще з 90-х стьобу над всім і всіма, захоплення різного роду маргіналами, наркотичних і алкогольних експериментів. Тут не зустрінеш жартів про Степана Галябарду і монгольських міліціонерів. Це роман про відповідальність. Жадан тут максимально серйозний, він тримає читача у напрузі. Навіть коли той ніколи в житті не падав лицем у снігову жижу під свист міни, то все одно зрозуміє, що таке зимовий дощ, січнева відлига і як й іти розкислим полем кудись кількадесят кілометрів. Читав: Костянтин Воздвиженський