Більшість фільмів ми розуміємо без жодних проблем: існують певні правила, яким підпорядковане виробництво кіно-історій - їх, очевидно, вивчають у кіношколі чи десь на курсах монтажу. Але будь-який пересічний глядач так само добре з ними знайомий. Ми можемо над цим не замислюватися, але наше сприйняття фільму підпорядковане цим правилам так само, як і його виробництво. На цих глядацьких рефлексах і грає в першу чергу триллер "Ідеальна втеча". Глядач і автор: Оксана ЩУСЬ, "Останній кінопоказ"

Влітку 1989 року я вперше приїхав до Англії і волею долі потрапив до найбільшого міста північно-східного графства Йоркшир – Лідса. На другий день, прогулюючися центральною вулицею, був ошелешений, побачивши на модного вигляду дівчині білу футболку з написом українською мовою «Українські виступи в Івана Піла» і візерунком в українському стилі. Що воно таке? Адже в ті часи навіть в Україні знайти футболку з українським написом було неможливо, а тут – Англія... Розмовляв: Олекса СЕМЕНЧЕНКО

Цей роман молодого дніпропетровського автора нещодавно став «відкриттям року» в Росії, нагадавши про такий самий успіх не менш «малоросійського» чтива на теренах СНГ, а саме – про лауреата премії «Російський Букер», харків’янина Михайла Єлізарова з його бестселером «Бібліотекар». От лишень герой цієї переможної книжки вимандрував з пострадянської Харківщини, а в пекельному опусі Дмитра Савочкіна описується позачасовий Донбас. З такої пам’яті вибиратися дуже важко.

Цього літа світ побачили ”9” і “Дев’ятий округ” – два фільми, які виросли з короткометражних фільмів у жанрі фантастики. Чи будуть іще такі? Лорен Девіс зробив для io9 - блогу, присвяченому науковій фантастиці — огляд фантастичного короткого метру, який він хотів би побачити на великому екрані у повнометражному вигляді. Переклали: Оксана Дутчак і Артем Чапай

Венеційський кінофестиваль є найстарішим кінофестивалем в світі. Він був заснований 1932 року за ініціативою фашистського диктатора Беніто Мусоліні. Як це не дивно, незважаючи на своє «походження», протягом перших кількох років йому вдавалося зберігати повну політичну незаангажованість. «Доктор Джекіл і містер Хайд» - цей знаменитий фільм жахів Рубена Мамуляна, приміром, відкривав його першу програму. Щоправда, ця радісна аполітичність тривала не надто довго. Автор: Сергій Климко

В ці дні, з 8-го по 16 вересня у Мюнхен проходить фестиваль «Дні українського кіно». Ця подія, на жаль, випадає із звичного контексту традиційних Днів кіно, коли кіномани збираються докупи, аби відкрити для себе незнану територію. Ну, уявіть собі «велику» прес-конференцію за участю українських кіно діячів, на якій у вигляді масовки присутні близько десятка «юкрейніан» журналістів і жодного німецького. Відверто кажучи, вчергове (тепер уже у Німеччині) почути від Андрія Халпахчі розповідь про непросте становище вітчизняного кіно – ну, це вже навіть не смішно. АВТОР: Сергій Неретін, Перший національний канал, автор та ведучий програми «Кіно.UA», Мюнхен, з місця подій

«Годзілла» - фільм про страх ядерної війни, «Птахи» - про жорстоке материнське супер-его, «Дитина Розмарі» - про невроз та страх дітонародження, «Екзорцист» - про загрозливу жіночу сексуальність, вампіри – метафора СНІДУ, а зомбі – втілення дегуманізованого суспільства споживачів. Фільми жахів завжди надихали на подібні метафоричні прочитання та викриття прихованих сенсів. Не в останню чергу це пов’язано з модою на психоаналіз: будь-які страхи (а страх, як відомо, є основою цього жанру) закорінені в несвідомому, а все, що пов’язане з несвідомим, потрібно інтерпретувати. Автор: Оксана ЩУСЬ, "Останній кінопоказ"

Під час відкриття Бієнале на початку червня перше, що бачив будь-який венеційський турист (незалежно від його чи її зацікавлення сучасним мистецтвом), підходячи до мосту Академії, – це величезний банер із здоровенним мужиком у червоному халаті і золотими ж роликами у руках. І напис: «Wladimir Klitschko. Curator. Ukrainian pavilion». АВТОР: Катерина Ботанова

Жанр біографічної белетристики – цікавий не лише для читача, але і для автора. Це ж можливість для сухого науковця сяйнути своїм літературним талантом, пишучи про улюблену історичну постать, про яку ніхто, крім нього, детальніше не знає. З гарним редагуванням та ілюстраціями це стає захоплюючим чтивом – як для молоді старшого шкільного віку, так і для статечних домогосподарок. Автор: Омелян ТАРНАВСЬКИЙ, "Сімейна бібліотека"

Двадцяті роки ХХ століття належать до періодів яскравого розквіту української літератури. Проте існує стереотипне враження, що в публічних і приватних проявах людського, а не текстового життя тогочасні письменники ходили винятково сірим строєм під червоними гаслами й мусили жити за порядками мало не військової дисципліни. АВТОР: Олег Коцарев