Статті

Максим, продавець кави. Мріє вийти на пенсію у 40 років, купити дім на третій лінії моря в Болгарії і торгувати там самогоном. Після виснажливої роботи з людьми вгамовує стрес переглядом «відосів». Іван Рудик, першокурсник авіаційного інституту, вимушений переселенець із Донецька. Важко знаходить себе на новому місці. Мріє хоча б через два роки повернутися додому. Сашко і Віталій, курсанти-нацгвардійці, мріють, щоб наступний президент України їздив на велосипеді, а не в автомобільному кортежі – тоді їм менше роботи. Текст: Ярослава Тимощук

Розшифровка виступу в ефірі програми «Свобода слова» 8 квітня 2019 року на ICTV. Чим усе завершується в серіалі «Слуга народу»? Це реклама розстрілу парламенту. А ще – короткі, начебто безневинні і грайливі, суто маркетологічні білборди («Прийде весна – будемо саджати» – чи то вони політичні, чи ні). Після Майдану, після 2014 року, після відсічі, яку Україна дала російській агресії, всі оці чотири з гаком роки було круто, подорожуючи по світу, бути українкою. Було почуття гордості за країну, відчуття поваги, з якою на тебе дивляться як на представницю твоєї країни (як друзі, так і вороги).

Пол Манафорт — це Мефістофель українських та американських виборів. Злі язики подейкують про те, що він привів до влади Януковича і Трампа, і про його начебто зв’язки з Росією. Які ж його зв’язки з нинішнім фаворитом виборів, і до чого тут Росія? Давайте послухаємо, про що говорять злі язики.   Василь Пупченко, закордон, спеціально для Текстів

Ніхто нічого не знає про справжнього Зеленського. Українці можуть відправити Зеленського на курси підвищення політичної кваліфікації до Верховної Ради. Тоді ми побачимо — як і сам Зеленський — чи політика з її інтригами, нудними законопроектами і довгими засіданнями — це його покликання, чи до душі йому такий стиль життя. Він навчиться і обкатається, а ми — визначимо його недоліки і переваги. Виграють усі. У цій статті ми змоделювали п'ять дуже реальних і складних ситуацій, в які втрапить Зеленський-президент.Редакційна стаття

Дрібка парафіян із єдиної української церкви в Криму має багато справ. Вони допомагають політв'язням, носять їм передачі в СІЗО. З ними – владика Климент, архієпископ Сімферопольський та Кримський Православної церкви України. Він говорить про храм у Сімферополі як про останній оплот українства на півострові. Спілкувалася: Ярослава Тимощук

Середній вік автобусів на українських маршрутах — майже 16 років. Є й такі, що працюють ще з кінця 1970-х. Більшість автобусів вироблено в Україні або на пострадянському просторі. Найбільші постачальники — компанії “Еталон”, “Богдан”, Львівський автобусний завод, а також Павлівський автобусний завод (Росія). Серед великих міжнародних компаній присутні MERCEDES-BENZ та VOLKSWAGEN. На перелічені компанії припадає близько половини усіх автобусів в Україні. Більшість із них вироблено з 2003 по 2006 роки. Проект Текстів

Реальність мало схожа на пригоди Віктора Бута, життєпис якого ліг в основу голлівудського блокбастера «Збройний барон». Так само у незначній мірі відображають стан справ у цій сфері недавні журналістські розслідування моїх українських колег (у приватному листуванні один з них зізнався, що навіть не збирався показати глядачеві усі ті нудні хитросплетіння). Автор: Ярослав Гармаш, журналіст

Те, чого пробачити не можна – це відсутність у серіалі Зеленського Росії та її президента, Володимира Путіна. Якщо його серіал "Слуга народу "є для нього певним путівником – українцям варто хвилюватися. А іншого способу дій, ніж у фільмі, він і досі не озвучив. Автор — Олександр Мотиль, професор політичних наук в Університеті Рутгерс (Оригінал статті на Foreign Policy). Переклад Олександри Тимошенко

Цього року НАТО виповнюється 70 років. Журнал The Economist присвятив цій події спеціальний репортаж, який є чимось на кшталт повного медичного обстеження альянсу. Починається цей матеріал з погляду назад, бо за 70 років є що згадати і над чим замислитись. Окрема стаття присвячена політиці НАТО стосовно Росії та загроз, що пов’язані з нею. Не оминули увагою питання оборонних бюджетів, яке, хоч і існує стільки, скільки існує НАТО, віднедавна набуло особливої гостроти. Короткий переказ: Олександр Снідалов, переклад повністю тут

Політичні і новинні програми на ТБ не мають нічого спільного з незалежною журналістикою, свободою слова і вільним обміном думок. Українців примушують жити у сконструйованій реальності, й переглядаючи різні канали, неможливо розібратися, що насправді відбувається в країні. Суть подій тоне у демагогії, нав’язаних власником рамках, місиві з чорнухи й кримінальної хроніки. Це все також не має нічого спільного з бізнесом. Ліцензії на мовлення в цих умовах можна порівняти з ліцензіями на право додавати віруси гепатиту в питну воду — і роздавати її людям, щоб потім продати ліки. А інформація в сучасному світі цінна не менше, ніж чиста вода. Автор: Роман Кульчинський