Читайте закінчення історії "першої газової війни" очима інсайдера - наш редактор відділу економіки в 2005-06 роках працював начальником прес-центру НАК "Нафтогаз України". Автор: Сергій Лук'янчук, спеціально для УП

Вранці першого дня нового 2006 року мене розбудив дзвінок мобільного телефона. Дзвонили з приймальні голови «Нафтогазу» Олексія Івченка. «Терміново їдьте в «Укртрансгаз». Росія тільки що почала перекривати постачання газу в Україну». АВТОР: Сергій Лук’янчук, редактор ZaUA.org (в 2005-06 роках – начальник прес-центру НАК «Нафтогаз України»)

Рік, що минає, бізнес-тренери мають записувати червоним абзацом у підручники з управління як приклад найбільш вдалого використання кризи і виборчої кампанії на користь конкретного бізнесу. Коли озираєшся назад, здається, що за 2009-ий налобіювали більше, ніж за всі попередні роки, разом узяті. Чому навчила криза український бізнес з'ясовував: Тимофій Крамарів

"Десятиліття тому ми не мали консенсусу щодо того, як назвати роки, котрі чекали нас попереду - і це можна було б вважати тривожним знаком. Нульові? Подвійні нульові? Дірочки? Бублики? Всі ці назви пропонувалися для майбутнього, поки 90-ті добігали кінця. І навіть коли всі рекламники вкупі з редколегіями провідних газет країни не змогли вигадати вбивчу назву заздалегідь, навіть тоді ми були впевнені - принаймні до кінця десятиліття ця проблема вирішиться сама собою". Ребекка Мид із журналу "Нью Йоркер" пробує пояснити, чому для останніх 10 років американці так і не придумали назву. Читав і перекладав: Сергій КЛИМКО

Вчора зайшов в супермаркет купити пачку жуйки. І тут же зрозумів: зробив дурість. У магазині було так багато народу, що я розвернувся і пішов геть. А що мені залишалося робити, якщо в тому супермаркеті деякі люди стояли аж з трьома візками, навантаженими продуктами? Найцікавіше те, що в цих візках були продукти на будь-який смак, крім солі, сірників і борошна, - товарів першої необхідності Економіко-новорічною філософією переймався: Антон ЗІКОРА

Наприкінці року прийнято складати рейтинги, підбивати підсумки і робити прогнози. Останнє – справа невдячна. Рейтинги – це довге вовтузіння з критеріями і купа ображених на виході )). А от підсумки – річ суб'єктивна і тому приємна. Редакція ZaUA.org спробувала підсумувати 2009-ий – що нас засмутило і що порадувало. ЗАСМУТИЛО

Тема вільних економічних зон стала червоною ганчіркою для «нової» помаранчевої влади. Від часу скасування «податкових дірок», як називали спеціальні економічні зони та території пріоритетного розвитку тодішні міністр економіки Сергій Терьохін і міністр фінансів Віктор Пинзеник, до теми відновлення пільгових режимів поверталися вже не один раз. Проте далі слів справа не пішла. Ми не аналізуватимемо тут принади такого режиму для України (бо в загальних рисах більш-менш знаємо, до чого це може призвести в українських реаліях – до завезення м’яса без податків), натомість помріємо, як це могло би бути, якби ми були грузинами. Отже, третя частина віртуального екскурсу ZaUA.org у грузинську економіку: вільні економічні зони. Частина перша - про грузинський досвід реформування податкової системи

Ви, певно, звернули увагу на те, що останнім часом в логіці дій уряду все частіше окреслюєься бажання що-небудь заборонити, обмежити чи принаймні взяти під контроль – на противагу проголошуваним колись тенденціям роздержавлення, плюралізму та іншої свободи підприємницької діяльності. Як на мікро-, так і на макрорівні держава починає втручатися у справи бізнесу і в приватне життя українців. Вона забороняє - і ми маємо розібратися, що за механізми примушують урядовців і депутатів до дій, які протирічать їхнім партійним програмам і передвиборчим обіцянкам. Юлін прогібішн досліджував: Микола ПОЛІЩУК