«За найгіршого сценарію Росія теоретично може окупувати Україну, країну можуть розділити на дві частини. Це могло б бути абсолютною катастрофою. Але це не є чимось, чого не можна уникнути... Фактом життя є те, що поруч – Росія, що такі країни, як Німеччина, хотітимуть близьких стосунків із Росією. Питання в тому, який ваш наступний хід у цій шаховій грі?» Про те на чий бік стане Європа в разі конфлікту України і Росії, як жити між Німечиною і Росією розповідає британський депутат, голова Міжфракційної групи із проблем України британського парламенту Джон Ґроґаном

Коли мені кажуть, що виборча кампанія, що оце зараз добігає до кінця, нудна, я погоджуюсь: беспрєдєл демократизму в нинішніх перегонах вражає тим, що на виборця в сьогоднішніх умовах реально ніхто не чинить тиску, а відповідно зникає і інтрига, яка супроводжувала всі президентські кампанії в Україні, починаючи з 1991 року. Нема адмінресурсу, на газетних шпальтах проплачені публікації конкурентів мирно уживаються одне з одним, в суспільстві безслідно зникла відома одержимість зразку 2004-го року, коли програш «свого» кандидата здавався чимось подібним до кінця світу. За демократію вболіває: Микола Поліщук

"Десятиліття тому ми не мали консенсусу щодо того, як назвати роки, котрі чекали нас попереду - і це можна було б вважати тривожним знаком. Нульові? Подвійні нульові? Дірочки? Бублики? Всі ці назви пропонувалися для майбутнього, поки 90-ті добігали кінця. І навіть коли всі рекламники вкупі з редколегіями провідних газет країни не змогли вигадати вбивчу назву заздалегідь, навіть тоді ми були впевнені - принаймні до кінця десятиліття ця проблема вирішиться сама собою". Ребекка Мид із журналу "Нью Йоркер" пробує пояснити, чому для останніх 10 років американці так і не придумали назву. Читав і перекладав: Сергій КЛИМКО

Наприкінці року прийнято складати рейтинги, підбивати підсумки і робити прогнози. Останнє – справа невдячна. Рейтинги – це довге вовтузіння з критеріями і купа ображених на виході )). А от підсумки – річ суб'єктивна і тому приємна. Редакція ZaUA.org спробувала підсумувати 2009-ий – що нас засмутило і що порадувало. ЗАСМУТИЛО

У жовтні ZaUAorg писав про настрої в штабах основних кандидатів в президенти. Нашим спікером був один політтехнолог, знайомий з українською політичною кухнею. Сьогодні ми ще раз запитали в нього, що ж говорять про вибори ті, хто працює в штабах. Розмовляв: Антон ЗІКОРА

Ви, певно, звернули увагу на те, що останнім часом в логіці дій уряду все частіше окреслюєься бажання що-небудь заборонити, обмежити чи принаймні взяти під контроль – на противагу проголошуваним колись тенденціям роздержавлення, плюралізму та іншої свободи підприємницької діяльності. Як на мікро-, так і на макрорівні держава починає втручатися у справи бізнесу і в приватне життя українців. Вона забороняє - і ми маємо розібратися, що за механізми примушують урядовців і депутатів до дій, які протирічать їхнім партійним програмам і передвиборчим обіцянкам. Юлін прогібішн досліджував: Микола ПОЛІЩУК