З наближенням будь-якої виборчої кампанії в Україні традиційно загострюється мовна проблема. Президентські вибори 2010-аж ніяк не виняток, і в цьому нічого незвичного нема. Цікаве інше: цього разу російською мовою в якості другої державної російськомовний електорат зваблюватимуть не лише традиційно москволюбні регіонали з комуністами або маргіналізовані радикали на кшталт кандидатів від «партій політики Путіна» чи «рускіх блоков». АВТОР: Іван Мельник

Сьогоднішній захід, на якому виступив Віктор Янукович, був анонсований як «прес-конференція для регіональних ЗМІ». Певно, партія, очолювана Віктором Федоровичем, вирішила таким непрямим чином нагадати про свою назву. Втім, тут було безліч і журналістів зі столиці, але прерогатива ставити питання залишилася за регіоналами. Автор: Антон ЗІКОРА

Продовжуємо серію публікацій про українських політиків. Наші портрети ґрунтуються на висловлюваннях цих діячів про самих себе. Можливо, такий підхід буде корисним як для розуміння процесів, що відбуваються в країні, так і для самих політиків, адже вони, мабуть, себе не бачать з боку, або бачать трохи неадекватно. Перед цим ми писали про «Каламбурну Годзілу Юрія Луценка», тепер ми представляємо вашій увазі націоналіста Олега Тягнибока.

Відмова Москви відправляти свого посла в Україну і різкі заяви відеоблогера Медвєдєва щодо «антиросійської політики» Києва викликали ефект вибуху бомби. Забігали всі - від регіоналів до президента і «Свободи», кожен поспішав прокоментувати слова глави сусідньої держави. У цій ситуації цікаво було б почути голос Юлії Тимошенко, але прем’єра в черговий раз промовчала. АВТОР: Антон Зікора

Завершився візит до України патріарха Московського Кирила. Цей візит вже отримав діаметрально протилежні оцінки - від сповненого ентузіазму захвату до повного несприйняття в стилі "геть московського попа". Істина, як це найчастіше буває, знаходиться десь посередині. А саме: новий очільник Російської православної церкви робитиме все, що від нього залежить, щоб утримати Україну в орбіті Московського патріархату. Заради цього Кирило готовий на численні тактичні реверанси. Наприклад, визнавати вищість православного Києва над Москвою в історичному аспекті чи осипати дифірамбами ієрархів Київської митрополії УПЦ. Однак у стратегічному сенсі всі проповіді та звернення, виголошені Кирилом в Україні, зводяться до одного: від Росії вам нікуди не дітися. Більше того, час від часу із мішка благоліпних слів про єдність вистромлюється шило російської великодержавної політики.

В ці передвиборчі дні і тижні ми неймовірно часто чуємо це слово – «референдум». Ним лякають, на нього сподіваються, як на бога з машини, як на «Чєловєка-Гризлова», який прийде і «мовчки все поправить». Референдум – останній доказ королів. Примарний спосіб що-небудь прийняти в обхід паралізованої Ради. Єдина надія в усьому розчарованих пересічних виборців-депресантів. Тому й не дивно, що навколо цього питання існує стільки шухеру. Автор: Микола Поліщук

Ось-ось завершиться перша й, можливо, остання каденція Віктора Ющенка. Здається, що після кучмівського застою кожен день упродовж цих п’яти років минав в очікуванні змін. Широким верствам їх, безперечно, не угледіти: бандити не сидять у тюрмах, а борються за цивілізоване майбутнє дітей, даючи їм закордонну освіту; свобода слова лякає, нагадуючи анархію, і пробуджує невтішний рефлекс пошуку „залізної руки”, а тут ще й економічна криза – українці, як любителі поскиглити, радше вдавляться, ніж визнають покращення життя за минулі роки. АВТОР: Олесь Кульчинський, перекладач Орхана Памука

Коментуючи недавню відставку Йосипа Вінського з посади міністра транспорту, прем’єрка Юлія Тимошенко зробила реверанс у бік інших підлеглих: „Молоді заступники міністрів, які мають прекрасну освіту, які, можливо, не змогли своєчасно потрапити на посади міністрів, сьогодні демонструють високий рівень роботи”. Прізвища нових претендентів, яких пропонує голова уряду на вільні міністерські крісла, наштовхують на думку, що Тимошенко збирає „німий” Кабмін.

Міністр траспорту Йосип Вінський намагався грати свою гру - відверто кажучи, тиху і непомітну широкому загалу. Проте око пані Тимошенко дуже чутливе до найдрібніших проявів власної позиції. Вона швидко вихоплює таку людину і відправляє її шляхом „маршу незгодних” – в урядове небуття. Автор: Аманда Щур

Історія із "ширкою" закінчилася. Принаймні на найближчий час. Янукович в шоколаді. У Тимошенко "всьо пропало". Але президента обиратиме народ - і наразі загрози цьому праву немає.